Щербина Микола Миколайович – 1959 року народження, освіта вища. У 1981 році закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. За фахом – історик, викладач історії та суспільствознавства. Нині працює вчителем історії та правознавства Черкаської ЗОШ №32 та керівником гуртків «Історики-краєзнавці» ЦТКЕСУМ м.Черкас. Вчитель вищої категорії, старший вчитель; керівник гуртка-методист. Педагогічний стаж – 26 роки.

3 1993 року активно займається краєзнавчими пошуками. З 1995 – член Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України (НСКУ), а з 2003 – член Правління цієї організації. З 2013 року член Черкаської міської організації Національної спілки журналістів України (НСЖУ). Серед краєзнавчих пошуків Щербини М.М. провідне місце займають теми: історія культурно-мистецьких закладів м.Черкас, антропоніміка та топоніміка Черкащини, вивчення історії, природи та фольклору Городищенського краю.

Має звання "Почесний краєзнавець України" (2011). У 2011 р. виступив співупорядником краєзнавчого ілюстрованого видання "Городищина". Автор книг: "Цікава топоніміка Черкащини" (2012), "Моя мала батьківщина - Дирдин" (в співавторстві) (2013). Співупорядник краєзнавчого ілюстрованого видання "Прислухайся, як трави шелестять..."(2014). Співукладач краєзнавчих збірок "Легенди і перекази Городищини" (2014) та "Гірка правда остарбайтерів" (2015). Нагороджений пам'ятною медаллю "Т.Г. Шевченко 200 років з дня народження" (2014). Помер 11 серпня 2016 року.  

3 квітня виповниться 90 років від дня народження Якова Гавриловича Гая (1926-2010) – українського математика, кандидата фізико-математичних наук, лауреата Державної премії УРСР в галузі науки і техніки 1989 року за підручник «Математичний аналіз», опублікований у 1983-1987 роках, який і нині є одним з кращих підручників у своїй галузі. Яків Гай був родом із села В’язівок, проте на рідній Черкащині його ім’я відоме не багатьом людям...

Життя 19-річного Сергія Дерев’янка з Валяви забрала афганська війна
15 лютого 1989 року останні частини 40-ї армії Збройних Сил СРСР були виведені з Республіки Афганістан. Так закінчилася кривава афганська війна, що тривала 9 років і майже 2 місяці. Так звана «інтернаціональна допомога братньому народу» перетворилася на найтривалішу війну в історії Радянського Союзу. Її загальні втрати – 14453 особи. Своє жертвоприношення ненажерлевому молоху афганської війни віддали й уродженці нашого краю. У бойових діях брали участь 4027 черкащан. Із них 173 стали інвалідами, 2 – пропали безвісти, 102 – загинули. Серед останніх був і зовсім молодий хлопчина Сергій Дерев’янко з Валяви Городищенського району…

Про необхідність боротьби з корупцією і хабарництвом ми нині чуємо майже щодня і розуміємо, що успіх у цій справі – це запорука нашого поступу до Європи. Звинувачення і судові розгляди стали рейтинговими серед топ-новин сучасних ЗМІ. Часто фігурантами таких справ стають відомі особистості як державного, так і місцевого рівня. Це стало своєрідною ознакою нашого часу. Однак звинувачення в хабарництві та здирництві (інколи й безпідставні) були і у минулому. Варто лише переглянути архівні судові справи. Ось одна з них – «Справа у звинуваченні священика с. Зелена Діброва Лебединцева у вимаганні грошей за поховання селянина Щербака». Вона стосується подій вже далекого 1847 року...

31 серпня минає 15 років як відійшов у вічність наш земляк Іван Петрович Гуріненко (1944-2000) – людина багатогранна і неординарна, Краєзнавець з великої літери, справжній патріот своєї малої Батьківщини. Ще в дитинстві він зацікавився археологічними пошуками, а вже у дорослому віці 36 років свого життя віддав справі краєзнавства та військово-патріотичного виховання молоді. Нині варто ще раз згадати про його життєвий шлях і краєзначі здобутки...

Цього року виповнилося 95 років з дня народження Ігоря Савовича Посовня (1920-1974) – журналіста, краєзнавця і літератора з Городища. Люди старшого віку пам’ятають його, як людину скромну, освічену, інтелігентну. Мало хто знає про трагічні сторінки його життя...

10 серпня виповнюється 125 років від дня народження революційного поета, уродженця села Валява Пантелеймона Климентійовича Махині (1890-1922). Відомим шахтарським поетом він став у 1959 році – з волі тодішнього лідера радянської держави Микити Хрущова. Наступні декілька років часто згадувався у періодичних виданнях, але згодом більш ніж на 50 років знову поринув у небуття. Що ж пов’язувало Хрущова і Махиню? Чи існує творчий доробок поета? Чи пам’ятають його односельці та представники творчої інтелігенції? Спробуємо відповісти на ці запитання...

Про події 22 червня 1941 року згадують діти війни Городищини...

Пам’яті видатного українського вченого-історика, талановитого педагога Олега Крижанівського...

Йосип Лещинський – єврейський публіцист і громадський діяч з Городища...

Сьогодні, після Революції Гідності, Україна рішуче заявила про свій європейський вибір. На часі питання про безвізовий режим для українців. Проте і без нього, за роки незалежності, Європа стала ближчою для громадян України. Заробітчанство, туристичні мандрівки, навчання, бізнес, політичні, наукові та культурно-мистецькі заходи дають українцям можливість побачити країни Європи. Однак так було не завжди...

Про дитячий будинок, заснований під час голодомору, згадує колишня жителька с. Хлистунівка Зінаїда Мороз...

Павла Павловича Рябицю (1920-2001) добре пам’ятають у селі Старосілля на Городищині. 25 років свого життя він віддав Старосільській середній школі, в якій був вчителем географії, керівником туристичного гуртка, а останні сім років перед виходом на пенсію – бібліотекарем. А ще, Павло Рябиця любив і вивчав рідний край, брав участь у створенні сільського музею, цікавився питаннями економічної геграфії, був дописувачем до районної і обласних газет. При цьому залишався людиною скромною і це, власне, перший його життєпис як вчителя і краєзнавця...

Поетеса Зоя Дика з Вербівки народилася в родині польсько-українських остарбайтерів. В свідоцтві про народження, а згодом і паспорті, Зої Станіславівни Дикої (Мироненко) записане місцем народження село Вербівка Городищенського району. Проте насправді вона з’явилася на світ у пологовому будинку села Грос Фольте біля міста Гослар землі Нижня Саксонія у Німеччині, де її батьки були остарбайтерами.

Уродженка Вільшани Таня Шнайдер згадує… Про трагічну долю вільшанських євреїв в роки нацистської окупації розповідалося у «Віснику Городищини» за 24 січня 2014 року. Основою публікації були долі Асі Зелексон та її подруги Сари Крупи...

Точну цифру 6 млн жертв Голокосту вирахував наш земляк Яків Лещинський...

Сьогодні українці всього світу, і не лише українці, готуються до великого ювілею – 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря. Попередній великий 150-літній ювілей відзачався 1964 року – ще за радянського часу і був одим з останніх заходів державного рівня епохи хрущовської «відлиги». Про окремі цікаві епізоди тогочасних святкувань згадують сучасники тих подій, очевидці і безпосередні учасники передювілейних заходів та святкових урочистостей, уродженці Городищини...

Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту – це пам'ятна дата, запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. Відзначається вона щорічно – 27 січня. Саме цього дня 1945 року Радянська Армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Беркенау в Освенцимі. На державному рівні Україна вперше відзначила Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту у 2012 році...

У попередніх двох публікаціях від 24 січня та 11 червня 2013 року проводилося краєзнавче дослідження обставин трагедії, що сталася на околиці Млієва далекого 1942 року. Там гітлерівці та їх посібники з місцевої поліції вчинили жорстоку розправу над мирними жителями – розстріляли 360 осіб єврейської національності. В історії не поставлено крапку, адже знайшлися нові документи, свідчення, прізвища свідків і жертв тієї події…

Ольга Федосіївна ЧЕБІТЬКО покинула цей світ за два тижні до свого 95-ліття. З 1976 року вона проживала у Черкасах, але родом із Дирдиного і саме тут знайшла свій вічний спочинок. 40 років провела на заслуженому відпочинку, а доти весь час була вчителем. Мала більше 30 років педагогічного стажу. І навіть в роки німецько-фашистської окупації працювала в школі. Вчителями стали її син і дочка. Та й серед інших родичів чимало педагогів...

Василь Савович Баб’як знана на Городищині людина. В свій час він вдало керував колгоспом у рідній Хлистунівці та в Старосіллі. А ще – кохається в садівництві, гарно малює, захоплюється риболовлею. Має вірну дружину, дітей і онуків. Доля йому сприяла, проте були й драматичні сторінки біографії. І пов’язані вони з дитинством і юністю, що припали на важкі тридцяті – сорокові роки ХХ ст...

Михайло Миколайович Потупейко (1922-2007) – відомий український літературознавець, письменник, громадський діяч, лауреат премії імені М. Коцюбинського. Він прожив довге, сповнене драматичних колізій, життя. В ньому були тривоги і поневіряння, клопітка праця і відкрита боротьба, непорозуміння і визнання. Символічним є й те, що народився 24 серпня (нині День Незалежності), адже все життя був істинним українським патріотом і вболівав за долю Батьківщини. А починався його життєвий шлях на Городищині…

День пасічника як національне професійне свято бджолярів України відзначається щороку 19 серпня згідно Указу Президента України «Про День пасічника» від 15 серпня 1997 року. Як правило, це свято проходить доволі жваво...

Епопея радянської репатріації довгий час була закритою темою. І лише на початку дев’яностих років стала предметом досліджень. Для широкої громадськості вона залишається маловідомою і нині. За радянського часу всі матеріали, що були пов’язані з репатріантами мали гриф «Секретно» і знаходилися в архівах КДБ...

В матеріалі «Бабин Яр» на околиці Млієва» від 25 січня 2013 року було опубліковано краєзнавче дослідження Миколи Щербини про про братську могилу, що знаходиться поруч траси Городище-Мліїв та обставини трагедії, яка сталася тут у 1942 році. Це одне із свідчень Голокосту в Україні, адже на цьому місці було розстріляно фашистами 360 осіб єврейської національності. Вказана публікація мала відгуки, зокрема й дзвінки до редакції. Це спонукало автора продовжити пошук. І він виявився плідним. Вдалося віднайти нових очевидців трагедії, дізнатися окремі прізвища загиблих та прізвище єдиного єврея, який врятувався; прояснити обставини приїзду американців; знайти родичів тих, чиї близькі поховані в цій могилі…

В минулому році когорту черкаських науковців поповнила кандидат історичних наук, автор близько 50 наукових і науково-методичних праць з історії України та педагогіки, Тетяна Миколаївна КУРІННА. Із галасливої столиці вона переїхала до обласного центру. Щоб трохи відпочити і бути ближче до рідного краю, адже народилася і зросла у славетному селі Мліїв. В науку Тетяна Курінна прийшла не відразу, шлях до неї був тривалий і не легкий. Але її доля ще раз засвідчує – змінювати щось в житті ніколи не пізно – було б бажання!..

Жителі Черкащини пишаютьсяя тим, що вони земляки великого Кобзаря і завжди намагалися вшанувати пам'ять про нього. Цю пам'ять втілюють пам’ятники, музеї та різноманітні власні назви, що носять ім’я Шевченка чи пов’язані з його творчістю. Є вони і на Городищині...

Ім’я Алли Петрівни Коваль (1923-2009) добре відоме і шановане у науковому світі. Професор, доктор філологічних наук, автор більше 30 книг із мовознавства, вона майже 40 років свого життя присвятила Київському державному університету ім. Т.Г. Шевченка...

10 лютого минає чергова річниця визволення Городищенського району від німецько-фашистських загарбників в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Ці події вже не раз описані в книгах, шкільних підручниках, газетних публікаціях. В їх основі, як правило, документи та свідчення безпосередніх учасників бойових дій. Але про визволення краю пам’ятають і ті, хто вижив в умовах окупації, зокрема, діти війни. Надамо ж слово найменшим свідкам подій воєнного лихоліття…

Проїжджаючи з Городища до Млієва, на початку населеного пункту, зліва від траси, добре видно залізну продовгувату огорожу з обеліском...

Ілько Прокопович Дудник (1923-2005) прожив на світі 82 роки. Дитиною він пережив голодомор, а перед війною – не встиг закінчити школу. Під час окупації був забраний на примусові роботи до Німеччини. Після звільнення, вже свої, направили на шахти Тульщини. І лише в 40 років його трудова міграція відбулася з власної волі...

Волею долі сталося так, що дати народження і смерті Героя Радянського Союзу льотчика Володимира РУЖИНА різняться в два дня: 28 липня 1919 року він з’явився на світ, а 26 липня 1946 року – загинув. Навічно залишившись молодим – двадцятисемирічним...

З давніх давен у нашому краї, як і по всій Україні, поряд з українцями оселялися представники інших племен і народів. За часів Київської Русі це були тюркомовні племена чорних клобуків. Згодом з’явилися литовці, поляки, росіяни та представники інших національних меншин. Їх потом¬ки і сьогодні складають ту спільноту, що зветься українським народом. Частиною його були і євреї...

Федору Гавриловичу КУЧЕРУ йде вже 90-й рік! Він добре пам’ятає голодомор і війну, що припали на його дитинство і юність. Повоєнне життя теж було не легким. Все ж на долю не скаржиться, адже зміг себе реалізувати як самодіяльний художник, а останнім часом, ще й як письменник. Свої твори підписує Кучер-В’язівський, добавивши до прізвища місце народження. В живописі ж улюбленою темою стала Шевченкініана.

Лютнева революція 1917 року створила сприятливі умови для національного відродження українського народу. Основною організаційною формою для руху стають товариства «Просвіта», які масово почали виникати у великих і малих містах і навіть у глухих українських селах...

На початку лютого 1944 року територію Городищини було звільнено від німецько-фашистських загарбників. В районному центрі та селах краю починалась мирна відбудова. Зазвичай, до цього слова ми додаємо ”повоєнна”. Але ж війна ще тривала 15 місяців! Вона просто пішла далі – на захід і завершилася лише 9 травня 1945 року. Яким же був цей день на Городищині і як сприймалася звістка про Перемогу? Про це сьогодні згадують очевидці тих подій. Хлопці та дівчата, що пережили війну...

Найбільше про велику трудівницю Марію Кирилівну Тищенко (Білу) можуть розповісти її руки. Руки, які керували трактором, розбирали танки на запчастини. Руки, які виколихали двох прекрасних синів, руки, які були для неї єдиною надією на майбутнє…

Лекеря Щербак (в дівоцтві – Шевченко) вже багато років на заслуженому відпочинку. Вона учасник війни і ветеран праці. З осені 1941 року постійно проживає у Ксаверове, а до заміжжя проживала в Керелівці (нині Шевченкове)...

Володимир Михайлович КУЧЕР прожив 66 років. Із них рівно половину віддав службі у Збройних Силах СРСР...

Правда про загибель розвідувального загону Прокопа Грицаєнка...

Наш земляк Іван Пісковий був першим послом незалежної України в Німеччині...

Залишаючись сліпим, поет Микола Красюк зробив чимало…

Доля відміряла Горпині Андріївні Мороз 75 років. До війни у шлюбі вона прожила 15 щасливих літ, а рівно 40 наступних – залишалася вдовою. Бог дав їй сили і по-справжньому добре материнське серце та небайдужу вдачу...

У 1911 році велика група хлистунівчан покинула рідне село в пошуках кращої долі. Був серед них і Феодосій Стародуб...

Пам'яті уродженця Хлистунівки, учасника трьох війн і самодіяльного художника Кирила Михайловича Луценка (1914-2002)...

Часто буваючи в краєзнавчому відділі обласної наукової бібліотеки, завжди звертаю увагу на книжкову шафу, де представлені краєзнавчі новинки...

За підручниками нашого земляка навчалося декілька поколінь студентів сільськогосподарських технікумів і вузів СРСР та інших країн...

В антропонімічній розвідці автор пояснив більше ніж 900 прізвищ жителів Городищенського району, взявши за джерело „Телефонний довідник м.Городище і Городищенського району” (2005)...

Продовження антропонімічного дослідження прізвищ жителів Городищенського району...

Костянтин Мефодійович Рекшинський з Хлистунівки нещодавно розміняв десятий десяток. Живе він у невеликій скромній хатинці в центрі села і всупереч своєму вікові та нелегкій долі залишається досить жвавим і життєрадісним. Навіть не віриться, що йому вже 90 років і що в його житті було суворе випробовування – північні табори і праця на шахті у Воркуті впродовж 12 років, 2 місяців і 17 днів...

85 років тому в нашому краї почали відроджуватися Добровільні пожежні товариства...

Григорович Кушнір – відома і шанована людина на Закарпатті. Вже 40 років, як він живе в цьому чудовому краї. Тут його родина пустила нові пагони: є діти і онуки. Але коріння роду з нашого краю, з Городищини...

Леонід Хамаза – науковець, що ”лікує” утому матеріалів...

Доля Антипа Ружина з Хлистунівки відома нам із спогадів і переказів односельців...

В Городищі, на колишньому кутку Катерушине, а нині вулиці Ломоносова, живе похилого віку жінка, пенсіонер, дитина війни на ім'я Тамара. А ось прізвище у неї незвичне для нашого слуху – Кікава. Звідки воно таке чудернацьке, з яких країв? За цією таємницею криється нелегка життєва історія...

Катерині Максимівні Демченко (Луценко) з Городища вже за 90. Довгим і не легким був її життєвий шлях. Не раз поблизу Катерини чатувала смерть. А в молодості навіть двічі била поруч блискавка...

Останній житель селища Ільченкове був в епіцентрі подій карибської кризи 1962 року...

Василь Кирилович ШЕВЧЕНКО з Трихуторівки – людина творча і працьовита. За трудові досягнення має ордени Червоного Трудового Прапора та Знак Пошани, звання Знатний механізатор України. З 1960 року грає на гармошці, 22 роки був художнім керівником фольклорно-етнографічного ансамблю ”Хуторяни”...

”Баба-партизанка” – так просто, але з повагою називають мліївчани Ольгу Денисівну Середу...

Про своє дитинство і юність, що припали на 1930-50-ті роки пригадує колишня жителька м. Городище Галина Олександрівна Артеменко...

Як солдатські вдови з Городищини писали листи Леоніду Брежнєву та Маргарет Тетчер...

Справжнім випробовуванням для молодого подружжя з Городищини була служба чоловіка в армії та участь у вторгненні до Чехословаччини у 1968 році...

За сьогоднішнім адміністративно-територіальним поділом в межах Городищенського району знаходиться 31 населений пункт. В майбутньому їх, на жаль, може стати менше. А ось в минулому навіть невеликий хутір був окремим поселенням...

Про круїз навколо Європи у 1982 році розповідає житель Городища Іван Чубаренко...

Олександр Григорович Шарапа народився і виріс в знаменитому селі Мліїв. Після школи навчався в Київській сільськогосподарській академії. У вузі була військова кафедра, заняття на якій прийшлися юнаку до вподоби. Після п’яти років навчання батько, до речі, голова місцевого колгоспу, чекав дипломованого спеціаліста у рідному селі. Але син вибрав армію і став військовим...

25 липня 2009 року пішов із життя Олександр Несторович Старик – педагог і письменник, уродженець с. Хлистунівка. На жаль, більшість його творів ще не опублікавані...

Жителька с. Орловець Городищенського району пригадує події початку війни та нацистської окупації 1941-1944 років...

Жителька м. Городище Ольга Яківна Третьякова пригадує тривожні сторінки своєї біографії..

Вперше за 66 років Іван Ружин з Хлистунівки відвідав поховання свого батька – воїна-визволителя Республіки Молдова...

Побувавши в різних краях і змінивши декілька професій, Юрій Підберезний повернувся на землю свого прадіда...

80 років тому радянська влада розпочала колективізацію…

Село Хлистунівка знаходиться в центрі Городищенського району у долині мальовничої річки Вільшанка...

Складовою визвольних боїв Червоної Армії була Корсунь-Шевченківська битва в ході якої, військам 1-го та 2-го Українських фронтів було визволене село Петропавлівка 9 лютого 1944 року...

Черкаський слід у битві під Крутами...

65 років тому, у звільнених селах краю, почали діяти напіввійськові формування із підлітків...

В листопаді 2009 року минає 20 років від створення громадського музею історії с. Вербівка. Увесь цей час незмінним керівником музею є великий ентузіаст своєї справи Ольга Микитівна Підгрушня...

Повним кавалером Георгіївського хреста був уродженець Хлистунівки...

Майже тисячу учнів випустила із початкової школи педагог із Городищини...

Жителька Городищини 20 років пропрацювала на шахті ім.Засядька...

10 лютого 1944 року війська Червоної Армії звільнили Городище, а ще через місяць була звільнена від німецько-фашистських загарбників і вся територія Черкащини. Фронт пішов далі на Захід, а у визволених районах розпочалася відбудова господарства...

Вже 65 років на городі однієї родини з Городища знаходиться поховання розстріляного "партизана"...

Продовження матеріалу "Словник-довідник мікрогідронімів Городищини"

На території України знаходяться десятки тисяч різноманітних водних об'єктів. Це моря, озера, річки, струмки, ставки. Частина з них є великими (моря) і протічними (річки, струмки). Інша ж частина – непротічні водні об'єкти, які називаються мікрогідроніми...

Василя Чубаренка з Городища повернув до життя земляк… німецький лікар-хірург...

60 років тому Іван Чубаренко з Городища потрапив служити до Прибалтики...

Жителька міста Городище Поліна Арсентіївна Пащенко (Скалига) пригадує трагічні сторінки життя своєї родини ...

Дмитро Карпович Пожар за віком вже давно пенсіонер, але продовжує активно працювати, очолює районну ДЮСШ спортивного товариства “Колос”. Не байдужий він і до історії. Вже не раз розповідав про пережите читачам газети. Ось і сьогодні, пригадуючи власні враження та розповіді родичів, ділиться спогадами про важкі , а під час і жорстокі, довоєнні роки.

Початок організації професійної пожежної охорони на Черкащині припадає на 40 – 50-ті роки ХІХ ст. Найстарішими пожежними підрозділами в області вважаються пожежні команда міст Черкас та Умані, заснування яких припадає на 1840 – 1842 роки...

Житель м. Городища Юрій Феодосійович Сук написав новелу-спогад про трагічну сторінку свого дитинства – голодомор 1932 – 1933 рр.

Сто років тому, на початку XX ст., територія нашого краю входила до складу Російської імперії. Колективних господарств на селі тоді ще не існувало і відповідно вони не мали власних назв. Землі переважно належали поміщикам, а також селянам, мирянам, представникам духовенства. А тому і говорили: маєток чи економія графині Катерини Балашової, наділ селянина Петра Артеменка тощо...

Марія Остапівна Рибалко із с.Журавка вже давно на заслуженому відпочинку. Вона ветеран педагогічної праці, учасник Великої Вітчизняної війни, остарбайтер. Сьогодні Марія Остапівна із смутком і ностальгією згадує свою юність, яка припала на важкі воєнні роки...

В обкомівській компартійній газеті "Запорізька правда" від 16 червня 1969 року була опублікована невелика замітка І. Науменка "У столиці черешневих садів". В ній журналіст переповідав враження запорізьких туристів, які відвідали Францію. Ознайомившись з усіма дивами країни і її столиці туристи були приголомшені і вражені невеликою паризькою крамницею "Мелітопольська черешня"...

У 1918 році дитячі притулки, що існували в дореволюційній Росії на благодійні кошти, декретом Раднаркому були перетворені на державні дитячі будинки. Вони відіграли значну роль в ліквідації дитячої безпритульності, що мала місце після майже шести років війни...

Земля Черкащини багата на монетні знахідки. Як на поодинокі, так і на комплекси в сотні, а інколи і тисячі екземплярів. Знаходять їх випадково, наприклад при оранці, або під час археологічних розкопок...

Поблизу м.Городище є мальовнича хвиляста місцевість, що має назву Дурні Яри. Знаходиться вона між західною околицею міста та лісом Валявська Дача. Це яри і балки, що мають свої назви: Дем’янове, Заяче, Марків шпиль, Софіївський садок тощо...

Петропавлівка – село, центр сільської ради. Розташоване на берегах невеликої річки Широкий Берег за 10 км від районного центру і залізничної станції Городище...

Вдало переховуючись городищанин Юрій Сук не попав до Німеччини, як остарбайтер, але побував там, як визволитель...

Ким тільки не був хлистунівський хлопець – навіть … "французом"...

В кінці XVIII ст. Правобережна частина Черкащини відійшла до Російської імперії. На її території поширився російський адміністративний устрій, закони, суди, державні установи, в т. ч. і освітні заклади. Територія сучасного Городищенського району відійшла тоді до Черкаського і Звенигородського повітів Київської губернії, а по освітній лінії до Київської навчальної округи...

Дід Ольги Валентинівни Романенко із Городищини був випробовувачем перших російських підводних човнів - цікава розповідь про цікаву долю одного з уродженців Городищини...

Владислав Городецький – видатний зодчий, автор багатьох відомих споруд, якого знають і пам’ятають в Україні, Польщі та Ірані. Його найвідоміші архітектурні шедеври знаходяться в Києві...

Близько 20 річок протікає у межах Городищенського району. Одна з них відноситься до середніх за протяжністю, а всі інші - це невеликі річечки та струмки. Переважна більшість з них мають свої власні назви...

Майже всі географічні об'єкти, що нас оточують мають свої назви. Наука, що їх вивчає називається топоніміка (від грецького topos - "місце", "місцевість" і onima - "ім'я"). Топоніміка - складова частина ономастики, розділу мовознавства, що вивчає власні назви. Крім того, існує ще термін топонімія. Він означає сукупність географічних назв певної території. В запропонованій публікації зроблено спробу пояснити походження назв населених пунктів Городищенського району.