У звільненні Городищини від німецько-фашистських загарбників активну участь брали льотчики. Зокрема, 5-та повітряна армія. З моменту створення вона входила до складу Павнічно-Кавказького фронту, з небес підтримувала своїм вогнем сухопутні війська. З 20 жовтня 1943 року введена до складу 2-го Українського фронту. Повітряною армією командував генерал Сергій Костянтинович Горюнов.

30 січня 1944 року частини 1-го штурмового авіакорпусу знищили гітлерівців в районах В'язівка, Матусова, Листопадова, Златополя, Сигнаївки, Новомиргорода, здійснивши 211 бойових вильотів. Наступного дня штурмовики знищили живу силу і бойову техніку противника в районах Златополя, Новомиргорода, Андріївки і на дорогах Завадівка – Городище та В'язівок – Городище.

Досвідчені командири давали бойовий приклад підлеглим. Зразково діяв командир ескадрильї 80-го гвардійського авіаполку бомбардувальників гвардії майор І.К.Семенов. Він отримав завдання на чолі вісімки знищити вороже скупчення військ і техніки в районі Городища. Група без прикриття у несприятливих метеорологічних умовах розбомбила й обстріляла кулеметним вогнем завдану ціль. Несподіваний удар дозволив знищити 15 автомашин з військами і вантажем.

3 лютого авіатори знищили живу силу і бойову техніку ворога в районах Мокрої Калигірки, Орловця, Городища, Киселівки, Капустина і Петропавлівки. Вели розвідку на південній ділянці кільця оточення, супроводжували групи бомбардувальників та штурмовиків. Частинами 1-го штурмового корпусу було здійснено 109 вильотів, знищено 25 танків, 64 автомашини, подавили вогонь батареї зенітної артилерії, збили німецький літак.

Оточений противник перебував під безперервним контролем радянської авіації. 8 лютого штурмовики та бомбардувальники завдали удару по зосередженні військ противника. Після цього гітлерівці змушені були залишити Городище – великий вузол спротиву. Екіпажі 1-го гвардійського штурмового авіакорпусу, незважаючи на несприятливу того дня погоду, здійснили 169 бойових вильотів. Як наслідок бомбоштурмових ударів, знищили 7 танків, 317 автомашин, 6 бензоцистерн, 2 зенітні батареї.

Після того як штаб генерала Штеммермана відхилив ультиматум, 9 лютого бої відновилися з новою силою. Гітлерівці повели відчайдушні контратаки на внутрішньому та зовнішньому фронтах. Однак танкісти генерала П.А.Ротмістрова і штурмовики генерала В.Г.Рязанова діяли уміло та злагоджено. 9 і 10 лютого в складних метеоумовах екіпажі 1-го гвардійського штурмового авіакорпусу здійснили 135 бойових вильотів і знищили 7 танків, 150 автомашин, 13 транспортних літаків Ю-53, створили 10 пожеж. Тільки шестірка Іл-2 на чолі з гвардії капітаном Б.В.Лопатіним в районі Завадівки знищили 2 танка і 12 автомашин. А інша шестірка капітана В.Т.Верьовкіним атакувала на дорозі Завадівка – Городище колону автомашин і знищили 20 із них. Про бойовий шлях цієї армії розповідається у книзі С.М.Давтяна ”П'ята повітряа”.

Також у боях за Городище брав участь наш земляк Микола Васильович Мамай – штурман 82-го гвардійського бомбардувального полку (1-ша гвардійська бомбардувальна авіаційна дивізія, 2-га повітряна армія, 1-й Український фронт). До березня 1945 року він здійснив 139 бойових вильоти. У складі групи збив 11 ворожих літаків, брав участь у Корсунь-Шевченківській битві. Коли пролітав над Городищем, з висоти побачив вокзальну площу, цукрозавод, рідну вулицю і хату. Йому випало бомбардувати міст через Вільшанку, через який втікали німці. Одна з бомб рознесла міст, біля якого він малим ловив рибу, адже до рідної хати було якихось триста метрів. Виконавши завдання і лігши на зворотний курс, хитнув крилом над рідною хатою і скинув вимпел з листом для матері, у якому обіцяв скоро повернутися. Але 16 квітня 1945 року, у боях за річку Нейсе, його літак підбила німецька зенітка. 31-літній гвардії капітан Микола Мамай скерував палаючу машину на автоколону ворога. Посмертно був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Його іменем названа вулиця у Городищі.