Важливу особисту роль в закінченням Другої світової війни відіграв наш земляк, керівник радянських парламентарів до японського командування Іван Тимофійович Артеменко. Він народився 1910 року в селі Буда-Орловецька. Дитинство минуло в інших краях, але в голодний 1922 рік сім'я повернулася в рідне село. Після закінчення семирічки вступив на навчання до Черкаської дорожньо-будівельної профшколи. Пізніше була робота на шахтах Донбасу, Криворізький металургійний інститут та Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту.

Восени 1932 року Івана Артеменка було зараховано до 6-го Червонопрапорного залізничного полку. Влітку 1938 року капітана Артеменка призначили начальником відділення штабу новосформованої армії, розташованої в Житомирі. Перед самою війною він закінчив оперативно-штабний факультет військової академії імені Фрунзе. В часи війни довелося воювати на рідній Черкащині. В оборонних боях за Дніпро він отримав 17 осколочних та 2 кульові поранення, тяжку контузію. В листопаді 1943 року будував переправу через Дніпро у районі села Свидівок. Фронтові шляхи Івана Артеменка пролягали під Корсунем і Кишиневом, у Румунії й Угорщині. А в Чехословаччині він зустрів День Перемоги.

9 серпня 1945 року радянські війська розпочали бойові дії проти Квантунської армії Японії, яка на той момент мала майже мільйон солдатів, 1900 літаків, 1155 танків, 626 гармат, флотилію з 25 кораблів, потужну бактеріологічну зброю. Західні аналітики прогнозували, що бойові дії розтягнуться на кілька років. Але 17 серпня головнокомандувач радянських військ на Далекому Сході маршал Василевський звернувся по радіо до командування Квантунської армії з категоричною вимогою припинити вогонь, скласти зброю і здатися в полон. Негайно вилетіла парламентерська місія, яку очолював полковник Іван Артеменко. Їхній літак супроводжували 9 винищувачів. Проявивши незвичайну мужність і дипломатичні здібності, Іван Тимофійович примусив генерала Імператорських збройних сил Японії Оцудзо Амаду погодитися на капітуляцію. 19 серпня 1945 року о 14.00 було підписано акт про беззастережну капітуляцію японської армії в Маньчжурії.

Івана Артеменка представили до звання Героя Радянського Союзу. Але Сталіна розсердило, що Іван Тимофійович погрожував японцям атомною бомбою, якої Радянський Союз ще не мав, тому написав на нагородному листі: ”Дати нижчу нагороду, щоб запам'ятав, коли у дипломатії можна сказати ”Так!". Тому за капітуляцію Квантунської армії Іван Артеменко отримав орден Кутузова II ступеня.

Після демобілізації Іван Артеменко працював на Харківщині: начальником МТС, начальником цеху, начальником відділу технічного контролю заводу залізобетонних конструкцій, головним енергетиком; у 1970–80 роках – у науково-дослідному інституті, на підшипниковому заводі. Автор книги ”Від першого до останнього дня”.

На фото І.Т.Артеменко.