29 квітня виповнюється 115 років з дня народження Івана Феодосійовича ГАРКУШІ (1896-1970) – вченого-ґрунтознавця, академіка АН Білоруської РСР. Сьогодні його ім’я майже невідоме широкому загалу, а ось для спеціалістів з ґрунтознавства він донині є незаперечним авторитетом. Його книги і підручники є в багатьох бібліотеках світу, в електронних каталогах, на них роблять посилання сучасні дослідники-науковці. А починався складний і важкий шлях в науку з містечка Городище…

Від пастуха до вчителя

Народився Іван у бідній селянській родині на кутку Покасеве у Городищі. Змалку мріяв про школу, але потрапив до неї не відразу. ”Не було букваря, зошита, не було чобіт і одягу, – згадував він пізніше у своїх мемуарах. – Ні в чому було ходити до школи”. Довелося починати трудову діяльність малолітнім пастухом. Лише через три роки батьки назбирали грошей на взуття, одяг й Іван почав навчатися у двокласному училищі, що було при Маріїнському цукровому заводі.

Навчала Івана Тетяна Тимофіївна Ротар, сестра обдарованого поета Петра Ротаря з Млієва. Вчителька співчувала здібному учневі, що жадібно тягнувся до знань.

У 1911 році Іван вступає до Мошно-Городищенської нижчої сільськогосподарської школи й згодом успішно її закінчує. Наприкінці 1916 року його призвали до армії. Воював на Західному фронті, а у 1917 був демобілізований по хворобі. Через два роки знову довелося брати в руки зброю. У 1919 і 1920 роках Іван Гаркуша в лавах Червоної армії. Брав участь у штурмі Перекопу, де був важко поранений.

Після лікування і демобілізації Іван Гаркуша повертається до рідного Городища. У своїй невеликій старій хаті організовує початкову школу і навчає дітей грамоті. Він добре пам’ятав свої митарства до здобуття освіти, а тому віддавав всього себе вчителюванню.

Від студента до наукового співробітника

У 1922 році Іван Гаркуша переїздить до Харкова і влаштовується на роботу статистиком до Наркомзему УРСР. Тут же навчається у вечірній школі і на курсах по підготовці вступу до вузу. У 1925 році, згідно направлення, Іван Гаркуша вступає навчатися до Херсонського сільськогосподарського інституту на агрономічний факультет. Доводилося і навчатися, і підробляти, адже студентське життя було не легким.

”Студентських гуртожитків тоді не було, – згадував пізніше вчений, – і ми жили в навчальних аудиторіях (по 50-60 осіб у кожній). Стипендії давали мало. Розмір однієї складав 18 крб. на місяць. Як правило, одну стипендію ділили на 2-3 студентів. Необхідно було додатково заробляти на харчі. І ми часто, на шкоду навчанню, працювали на залізничній станції чи на пристані”. А ще, майже рік, Іван був завідуючим продуктової крамниці в інституті. Його знав весь колектив інституту, як студента-кооператора-продавця.

По завершенню навчання в інституті Іван Гаркуша їде до Ленінграду. У видатного ґрунтознавця С.П.Кравкова закінчує аспірантуру і захищає кандидатську дисертацію. З 1933 року він працює старшим науковим співробітником Всесоюзного інституту добрив, агротехніки і агроґрунтознавства, згодом завідувачем кафедрою ґрунтознавства та рільництва. Водночас викладає у Ленінградській вищій комуністичній сільськогосподарській школі. І навіть в роки Великої Вітчизняної війни не кидає наукової діяльності. Працює директором ґрунто-агрономічної лабораторії Туркменської філії АН СРСР в Ашгабаті.

Від викладача до академіка

У 1944 році Іван Феодосійович був направлений у Білорусію. Спочатку працює проректором, а з 1952 по 1965 рік ректором і завідувачем кафедри ґрунтознавства Білоруської сільськогосподарської академії. У 1954 році він захищає докторську дисертацію і того ж року отримує звання професора. А у 1956 році – почесне звання Заслужений діяч науки БРСР. За цей час, під його керівництвом, було проведено великомасштабне дослідження ґрунтів Білорусії на площі 1,5 млн. га.

Ще у 1940 році вийшло в світ перше видання підручника І.Ф.Гаркуші ”Ґрунтознавство”. Ця книга отримала широке розповсюдження і визнання. Вона була переведена на 12 мов, зокрема на болгарську, німецьку і китайську. А у 1947 році була удостоєна премії ім. академіка В.Р.Вільямса.

За великі заслуги в підготовці спеціалістів і розвитку науки Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 березня 1961 року І.Ф.Гаркуша був нагороджений орденом Леніна. Того ж року він отримує звання академіка АН БРСР, а у 1964 році – другий орден Леніна. Обирався І.Ф.Гаркуша і депутатом Верховної Ради БРСР.

Досягнувши висот науки, Іван Феодосійович залишався простою, доступною людиною. При житті він кожен рік приїздив до своїх сестер на Покасеве, листувався з товаришами дитячих та юнацьких літ. В одному з них академік писав: ”Де б я не був, а найкраще місце на планеті – Городище… Я ніколи не забуду рідну Вільшанку, Бесідку…”

І.Ф.Гаркуша автор понад 90 наукових статей, монографій, підручників. Тяжко хворий, на лікарняному ліжку, він писав, а потім диктував, розділи свого останнього підручника ”Ґрунтознавство з географією ґрунтів”, який вийшов вже після смерті автора.

У 1971 році в Городищі побували дружина і син вченого. Вони передали редакції районної газети розділи задуманої академіком автобіографічної книги. На сторінках ”Колгоспних ланів”, у тому ж році, було опубліковано два фрагменти цих спогадів. Зі слів працівників обласного краєзнавчого музею відомо, що справу батька, як науковця, продовжувала його донька, яка працювала в Одеському селекційно-генетичному НДІ.

Нині, згадуючи нашого видатного земляка, слід задуматися, а чи гідно пошанована його пам'ять у Городищі і Черкасах? Чи знають про нього в Городищенській заводській школі та технікумі, де він вчився? Чи є його портрети, матеріали про життєвий шлях? Якщо ні, то варто це зробити.

На фото:
1. Академік Іван Гаркуша,
2. Дорога на куток Покасеве в Городищі,
3. Білоруська сільськогосподарська академія.