Походження прізвищ жителів Городищенського району (Перша частина матеріалу)

4. Прізвища, утворені за індивідуальними ознаками перших носіїв

Значну групу прізвищ жителів нашого краю складають прізвища, основою для творення яких була характерна особиста ознака, що виділяла людину з її оточення. Прізвища такого типу виникли з первісних сільських, але в більшій мірі козацьких прізвиськ. Основою для створення прізвиська могла бути як позитивна, так і негативна ознака. Проте більшість прізвиськ такого роду мала насмішкуватий характер.

4.1. Прізвища за зовнішніми ознаками першоносія

Безверхий – можливо ходив оголений, без верхнього одягу.

Беззубий – втратив зуба.

Безніс, Безносенко – втратив носа.

Безпалий – втратив палець.

Безпояско – ходив без пояса.

Білан, Білашенко, Білик, Білявський – мав біляве волосся.

Білоус – носив білі вуса.

Величко – мав велику фігуру.

Вухань – мав великі вуха.

Ганжа – мав якусь ваду.

Гаркавий, Гаркуша – гаркавив при вимові.

Гладкий – мав повне тіло, вгодований.

Головатий, Головко – мав велику чи малу голову.

Горбань, Горбатенко, Горбенко – був горбатим.

Губатий, Губеня, Губенко – мав товсті чи тонкі губи.

Джулай – від джулий – безвухий.

Дзюба – від дзюбатий – рябий від віспи.

Дрібняк – мав дрібну фігуру.

Дуженко – мав велику фізичну силу.

Жила, Жиленко – мав випнуті жили або був скупим, жадібним до грошей.

Жмур – мав звичку жмуритися, примружувати очі.

Заїченко – заїкався при вимові.

Зализа – мав дуже гладенько зачісане волосся.

Здоровець – мав сильну статуру.

Капловухий – мав обрізані чи малі від природи вуха, коротковухий.

Кирпатий – мав короткий, задертий догори ніс.

Ковтун, Ковтенко – можливо швидко їв, ковтав їжу або говорив нерозбірливо, ковтав слова.

Косий, Косенко – мав косі очі.

Костогриз – любив гризти кістки.

Кривенко – мав коротку або пошкоджену ногу, кульгавив.

Криворучко – мав криву руку.

Кривошея – мав криву шию.

Кудренко – мав кучеряве волосся.

Кужба – той, хто горбився.

Куценко – мав невеликий зріст.

Лапченко – мав великі руки, як лапи.

Лисак, Лисенко – був лисим.

Лупашко – часто кліпав (лупав) очима.

Малий, Малишенко, Малишко – був малим на зріст.

Масюк – від виразу масюсінький – крихітний, дуже малий.

Моргун – мав звичку моргати очима.

Негрун – був чорнявим, як негр.

Нечухраний – можливо не слідкував за зовнішністю, нечупара.

Острогруд – мав випнуті груди.

Патлай – мав густе, скуйовджене волосся.

Пащенко, Пащук – мав великий і некрасивий рот, як паща (звіра, риби).

Перебийніс – мав перебитий (горбатий) ніс.

Пикало – мав несимпатичне обличчя.

Пихтюк – той, хто пихкав – видавав своєрідні звуки, курячи люльку чи цигарку.

Повзун – дуже повільно ходив, наче повзав.

Пузенко – мав великий живіт.

Рижевський – мав руде волосся.

Рябець, Рябчич – був покритий ластовинням або шрамами від віспи.

Сивак – мав сиве волосся.

Синезуб – мав пошкоджені чи хворі зуби.

Скалига, Скалиженко – мав звичку скалитися – широко посміхатися, переважно глузуючи.

Скопець – той, кому було зроблено кастрацію.

Скороходько – дуже швидко ходив.

Слинько – той, в кого постійно тече слина із рота або безвільна, безхарактерна людина.

Спіпченко – був сліпим або недобачав.

Смага – мав сухість губ.

Старик, Старченко – був похилого віку, старшим за інших.

Сторчоус – мав загнуті до верху вуса.

Сухоребрий – був дуже худим.

Товстенко – мав товсте тіло, товстун.

Товстоп’ят – мав товсті п’яти.

Ус, Усенко – мав гарні (довгі) вуса.

Чепурний – був чистим, охайним, акуратним.

Чорнобривець – мав чорні брови.

Чорноус – мав чорні вуса.

Чубаренко – той, хто має чуб, чубчик.

Чупринюк – мав гарне волосся на голові.

Шепель – шепелявив при вимові.

Штанько – носив дорогі (гарні) штани.

Шрамко – мав на обличчі шрам.

Шубко – носив особливу (дорогу) шубу.

Щербак, Щербина – мав пошкодженого (надбитого) зуба.

4.2. Прізвища за психічними властивостями першоносія

Бабенчук, Бабич, Бабенко, Бабюк – був небайдужий до жінок.

Байда – був безтурботною людиною, гульвіса.

Базило – любив багато говорити, базікати.

Басюк – говорив голосно, басом.

Берко – був охочим, беручким або чіпким, липучим.

Безкровний – можливо втратив кровних родичів, без рідні.

Благовісний – був не сповна розуму, божевільний.

Вибрик – любив пустувати, легковажно поводитися, вибрикувати.

Верещака – мав пронизливий різкий голос (крик, виск).

Глушко – був глухим, недочував або був байдужим, неспівчутливим.

Говоруха – любив швидко (багато) говорити.

Голосій, Голосун, Галасун – голосно причитав при виконанні весільного чи жалобного обрядів.

Гонор – мав перебільшене уявлення про власну гідність, гонористий, пихатий.

Гордий – був сповнений особистої гідності, самоповаги або був пихатим.

Гуцаленко – від гупати – підстрибувати, підскакувати під дією чого-небудь.

Гава – не любив робити, байдикував або був неуважним, роззява.

Добрянський – був доброзичливим, чуйно ставився до людей.

Дремлюк – любив подрімати або надто мляво, повільно все робив.

Задерака – часто вдавався до бійки, сварки, глузування.

Компанієнко – можливо був товариський, любив компанії.

Крикун, Кричун – дуже голосно вигукував, говорив.

Ласкавий – був привітним, доброзичливим, добрим або милим, ніжним.

Лінивий – не любив працювати, ледачий або робив все нешвидко, повільно.

Лузан – любив лузати, лущити горіхи, насіння тощо.

Лютий – був жорстоким, нещадним.

Марченко, Марчук – можливо від марчити – марнувати, марнотратити.

Масницький – був улесливим, підлабузник або був хтивим.

Мовчан – був мовчазним, не висловлював привселюдно своїх думок.

Надутий – був часто розгніваним, насупленим, незадоволеним.

Наливайко – любив наливати, пригощати.

Нездолій – був нездоланним – таким, якого неможливо або не вдається здолати, перемогти.

Несміян – був похмурим, не любив сміятися.

Нечитайло – не вмів або не любив читати.

Плаксієнко – часто плакав або був сповнений безнадії, смутку, жалю.

Плигач – гарно плигав, робив стрибок або був неврівноважений, задерикуватий.

Понурко – був сумним, зажуреним або ходив з опущеною головою (поглядом).

Правдюк – був чесним, завжди говорив правду.

Радченко, Радчук – той, хто завжди давав поради або радився – спільно обговорював які-небудь питання.

Ревуцький – несамовито кричав або співав низьким, грубим голосом.

Розумний – гарно мислив, був розсудливим, кмітливим.

Скорик – був скорим, тобто швидким, моторним.

Солодкий – був улесливим, надмірно або нещиро любязним.

Тихоліз – тихо лазив або був дуже обережним, спокійним.

Тупота – любив тупотіти – часто і густо стукати ногами.

Турло – вмів гарно турляти – сильно штовхати, кидати.

Хижий, Хижняк – той, хто наживається, збагачується за рахунок інших.

Хропак – видавав уві сні хрипкі звуки, хропів.

Цабенко – був чи намагався бути поважною, важливою особою

Чхало – часто чхав або був байдужим, якому на все “начхати”.

Шатило – говорив неправду, брехун.

Шкребко, Шкребтій – той, хто шкребеться або турбує, непокоїть, дратує інших.

Шумило – любив розмови, пересуди або був занадто галасливий.

Штограм – можливо шепелявив, говорив “ што грам” або любив випити по “сто грам”.

Щасливий – той, хто відчуває найвище задоволення від життя, кохання тощо.

5. Прізвища, які походять від назв тварин і рослин

Окрему групу прізвищ жителів Городищини складають такі, що повторюють чи є похідними від назв представників флори і фауни нашого краю. Причини їх появи вияснити точно неможливо. Але безперечно, що спочатку це могли бути прізвиська, які згодом закріпилися як прізвища.

Поява ж самого прізвиська могла виникнути як за заняттям людини (наприклад Гусак – розводив гусей), так і за індивідуальними ознаками (наприклад Гусак – мав довгу шию, як у гусака або був пихатим, як гусак).

5.1. Прізвища від назв тварин

Бабак – від великого гризуна, що живе в степу або в переносному значенні про неробу, ледаря, неповоротку людину.

Баклан – від водоплавного птаха.

Баран, Бараненко, Баранач – від самця вівці або про нерозумну, слабкодуху людину.

Биківець, Биченко – від бик – самець корів.

Білокінь – від словосполучення білий кінь.

Білуха – від ссавця родини дельфінових.

Блоха – від безкрилої маленької комахи.

Вовк, Вовковець, Вовченко – від лісового хижака або про підступну, похмуру людину.

Ворона – від хижого птаха або про неуважну людину.

Гниденко – від гнида – яйце воші або лайливого виразу.

Голуб – від птаха або пестливої назви чоловіка.

Горобець – від маленького сірого птаха.

Гусак – від самця гуски або про чванливу, зарозумілу людину.

Дрозд – від невеликого співучого птаха.

Жук – від комахи або про пронозливу, шахраювату людину.

Журавель – від великого перелітного птаха.

Заєць – від невеликого хутрового звіра.

Зозуля – від перелітного птаха.

Кабан, Кабанець – від самця свині або про вгодовану людину.

Качка – від водоплавного птаха.

Качур, Качуровський – від самця качки.

Кривокобила – від словосполучення крива кобила.

Козовий, Кюзюра – від коза – свійська тварина або про жваву, рухливу дівчину.

Короп – від прісноводної риби.

Котик, Коток – здрібніле від кіт – домашня тварина.

Коцура – застаріле від коцур – кіт.

Кріт – від невеликого ссавця, що живе під землею або про сліпу людину.

Кулик – від невеликого болотяного птаха.

Ластівка – від перелітного птаха або ласкавої назви дівчини чи жінки.

Лебедь, Лебединець – від російської вимови лебідь – водоплавний птах.

Лелека – від великого перелітного птаха.

Линник – від лин – прісноводна риба.

Лисокінь – від словосполучення лисий кінь.

Маренич, Маренюк – від марена – прісноводної риби.

Медвідь, Медведенко – від російської вимови ведмідь – великий лісовий ссавець або про незграбну, неповоротку, але сильну людину.

Мерінець – здрібніле від мерин – гарний жеребець.

Орел, Орленко – від хижого птаха.

Перепелиця – від самки перепела – невеликого перелітного птаха.

Півняк – від півень – свійський птах або про задерикувату, запальну людину.

Рак – від безхребетної прісноводної тварини.

Ракша – від перелітного птаха.

Селезень – від самця качки.

Сивокінь – від словосполучення сивий кінь.

Сиченко – від сич – хижий нічний птах або про похмуру, нелюдиму особу.

Сліпак – від гризуна, що веде підземний спосіб життя, або про сліпу чи малозрячу людину

Снігур – від невеликого співучого птаха.

Совенко – від сова – хижий нічний птах або про людину, яка довго спить.

Соловей – від невеликого співучого птаха.

Сорока – від лісового птаха або про надмірно балакучу людину.

Теличко – від телиця – молода корова.

Удоденко – від удод – лісостеповий перелітний птах.

Хом’як – від польового гризуна або про неповоротку, незграбну людину.

Чайка – від морського водоплавного птаха.

Черв’як – від безхребетної тварини або про жалюгідну, слабу людину.

Чорновіл – від словосполучення “чорний віл”.

Шпак – від невеликого перелітного птаха.

Шуляк – від хижого птаха (шуліка) або вола з опущеними рогами.

Щур – від ссавця родини мишоподібних або співучого птаха родини в’юркових.

5.2. Прізвища від назв рослин

Барвінок – від вічнозеленої трав’янистої рослини.

Березавюк – від береза – білокоре дерево.

Берестовий – від берест – листяне дерево (1) або кора, луб берези (2).

Боровик – від гриба.

Бур’ян – від загальної назви трав’янистих рослин, що не культивуються людиною, але ростуть серед культурних рослин.

Верба – від дерева з гнучким гіллям.

Гарбуз – від городньої рослини.

Горошко – від горох – польової і городньої рослини родини бобових.

Гречко – від гречка – трав’яниста медоносна харчова рослина.

Гриб, Грибенко – від спорової рослини.

Грушовий – від груша – фруктове дерево.

Гулак – пестливе від гул – квітка (у мовах східних народів).

Дрок – від трав’янистої рослини, з якої виробляли жовту фарбу.

Дяглюк – від дягель – трав’яниста медоносна лікарська рослина родини зонтичних.

Жолудь – від плоду дуба.

Каштан – від дерева чи плоду цього дерева.

Кульбабенко – від кульбаба – трав’яниста рослина родини складноцвітих.

Лепехо – від лепеха – трав’яниста рослина з гострим запахом, аїр.

Липа – від дерева з медоносним цвітом.

Лободюк – від лобода – бур’ян.

Очеретнюк, Очеретяний – від очерет – водяна чи болотна трав’яниста рослина.

Пастернак – від городньої і дикоростучої рослини.

Полинько – від полин – трав’яниста рослина з міцним запахом.

Чорнобривець – від трав’янистої декоративної рослини.

Щириця – від дикорослої трави.

Ясеновий, Ясинович – від ясен – дерево родини маслинових.

6. Прізвища утворені від загальних понять (апелятивів)

Ще одну групу прізвищ жителів м. Городища та району становлять прізвища, що утворилися від загальних понять (апелятивів). За походженням і будовою їх можна поділити на дві групи: а)прізвища прикметникового типу (Шовковий) і б) прізвища іменникового типу (Мороз). Останніх переважна більшість. Серед них частини тіла (Зуб), знаряддя праці (Шиленко), страви (Борщ), абстрактні поняття (Журба) тощо. Мотиви виникнення таких прізвищ пояснити важко. Проте в їх основі могли бути первісні прізвиська.

Декілька прізвищ цієї групи походять від дієслів (Випна), вигуків (Пуць) та словосполучень (Твердохліб).

Баклицький – від баклага – невелика металева, сплющена з боків пляшка.

Бакшук – від бакша – баштан (діалектне).

Батура – від великого батога, бича (діалектне).

Біда – від нещасливої події.

Близнюк – від дитини, що народилася одночасно з іншою в однієї матері.

Борщ – від національної рідкої страви.

Будило – від будити – піднімати після сну.

Бурик – від темно-коричневого кольору із сіруватим відтінком.

Вертипорох – від словосполучення “вертіти (крутити) порох”.

Вдовиченко – від вдівець (вдова) – чоловік (жінка), які не одружилися після смерті одного з подружжя.

Випна – від випинати – виставлятися наперед.

Галушко – від галушка – шматок прісного тіста, зварений на воді чи молоці.

Глибина – від простору, що знаходиться на великій відстані знизу від поверхні.

Годованик – від годованець – дитина, взята на утримання.

Газда – від господаря (діалектне).

Двигун – від машини, що перетворює енергію.

Депутат – від обраного голосуванням представника органів влади.

Дерев’янко – від дерев’яний – зроблений з дерева, або про позбавлену емоцій людину.

Джус – можливо від оклику “Джусь!” (“Геть!”).

Діденко – від дід – чоловік похилого віку або батьків (материн) батько.

Довбня – від великого дерев’яного молота (палиці) із потовщенням на кінці або про нетямущу, дужу людину.

Дяденко – від дядько – дорослий чоловік або брат батька (матері); можливо і від застарілих значень – селянин (1); особа, що наглядала за підлітком у дворянській сім’ї (2); унтер-офіцер, якому доручали навчання новобранців в армії (3).

Журба – від невеселого настрою, важких почуттів, переживання.

Зайва – від зайвий – вільний, надмірний, непотрібний.

Запара – від рідкого тіста, яке виготовляється запарюванням борошна гарячим молоком і водою і потім заправляється дріжджами.

Здоренко – від здор (здір) – свинячий жир.

Зоря – від світанку або про людину з яскравою зовнішністю, здібностями.

Зуб, Зубко – від кісткового утворення в роті людини.

Кадр – від окремого знімка чи сцени (епізоду) в кіно або про людину, що привертає увагу зовнішнім виглядом, поведінкою.

Калюжко, Калюжний – від калюжа – вода чи інша рідина, розлита на поверхні у великій кількості.

Караван – від низки людей, тварин чи предметів, що рухаються.

Качан – від головки капусти, потовщеного стебла кукурудзи чи недогризку.

Кваша – від страви із гречаного або житнього борошна і солодом або про нерішучу, кволу, безхарактерну людину.

Кисіль – від рідкої страви з домішком крохмалю.

Клунок – від дорожньої торби, яку носять за плечима.

Книш – від виду хліба із завернутими всередину краями та помазаного салом і конопляною олією або від принизливого прізвиська священиків і дячків.

Ковера – можливо від застарілого ковер – килим.

Коляда – від різдвяного свята, коли співають колядки.

Комірчий – від комірчина – невелика комора.

Копиця – від невеликого стіжка сіна, соломи.

Копка – від копа – копиця, стіжок (1) або 60 снопів хліба (2).

Корж – від круглого плаского виробу з тіста.

Корінь – від підземної частини рослини.

Коробка – від невеликого вмістилища (1) або застарілих – мірка (2) та головний убір заміжніх жінок (3).

Кочерга – від знаряддя праці для порання в печі.

Краса – від властивості гарного, прекрасного.

Красиленко – від застарілого красило – барвник.

Краснюк – від красний – гарний, прекрасний, чудовий.

Крижанівський – можливо від крижаний – холодно-зневажливий, невблаганний.

Крижевський – можливо від застарілого криж – хрест, хрестоподібна ручка меча.

Крицький – можливо від криця – шматок неочищеного від домішок заліза пористої будови, який утворюється при плавленні сталі.

Крупський – можливо від крупа – очищені і подрібнені зерна злакових рослин.

Круць, Круцило – від цвях.

Кубрак – від бідняга.

Кузуб – від лубкового кошика, коробки.

Куліш, Кулішенко – від густого супу (зазвичай із пшона).

Курява – від дрібних твердих частинок, що нависають у повітрі.

Личак – від плетеного з лика або з іншого матеріалу селянського взуття або застаріле про вбогу людину.

Лозина – від зрізаного стебла лози.

Луб’яний – від надрукованого з лубка – липової дошки для малюнку або гравіювання картини, нескладної за виконанням.

Мажаренко – від мажа – чумацький віз.

Мамай – від кам’яної статуї в степу.

Масло – від харчового продукту.

Маховик – від деталі механізму, що забезпечує безперебійність руху.

Мінчук, Міненко – від міна – обмін чи предмет обміну.

Міщенко – можливо від міща – невеликий мішок.

Молочко – здрібніле від молоко – біла поживна рідина.

Мороз – від стану погоди за низької температури.

Насідка – від курка, яка насиджує яйця або про жінку, яка занадто опікується своїми дітьми.

Наслідник – від російського “наследник” – той, хто отримує спадщину.

Невідомий – від людини, якої хтось не знає.

Недоступ – від коня чи вола, задні ноги якого не покривають передніх.

Новак – від нової людини в якомусь колективі, у якійсь справі.

Новосад – від словосполучення “новий сад”.

Нога – від нижньої кінцівки тіла людини чи тварини.

Оберемко – від оберемок – певна кількість зібраних до купи предметів, яку переносять, обхвативши руками.

Обіход – від обіходити – обійти, обходити.

Озюменко – від озюм або ізюм – сушені ягоди винограду.

Орда – від військо.

Осадчий – від людини, яка звела осаду, першопоселенця.

Осьмушко – від осьмушка – давня міра напоїв і сипких тіл (1/8 більшої міри).

Очередько – від застарілого очередити – утримати.

Пацина – можливо від “Паць! Пацик!” – призивне звернення до свиней.

Передерій – можливо від передерти, передирати.

Перерва – від проміжок часу, відведеного для відпочинку.

Печиборщ – від словосполучення у формі наказового звернення “Печи борщ!”

Пожар – від горіння, знищення чого-небудь вогнем, пожежа.

Погорілий – від погорілець – людина, що втратила майно під час пожежі.

Порожняк – від порожній – нічим не заповнений.

Починок – від початку справи або приклад, взірець.

Придаток – від того, що є додатком до чого-небудь або відростку.

Притула – від приміщення для худоби або інших господарських потреб, прибудови до хати.

Приходько – від приходити, прийти.

Прищепа – від привитого черенка.

Проскурня – від проскура – білий хліб особливої форми, що використовують в православному богослужінні.

Пуць – від “Пуць! Бах!” – вираз, що засвідчує момент падіння.

Пух – від дрібного ніжного пір’я птаха.

Ранюк – від ранок – початок дня.

Салій – можливо від салій (салєник) – личинка хруща.

Сало, Саленко – від свинячого жиру.

Свояк – від брата дружини або своєї, близької людини.

Середа, Середенко – від третього дня тижня.

Сирота – від дитини, що втратила батьків.

Сіленко – можливо від сіль в розумінні хтось особливо значний, видатний.

Собко – від собкати – кричати “Соб!”, поганяючи волів наліво.

Сокирка – здрібніле від сокира – знаряддя праці для рубання дерева.

Соломаха – від козацької страви.

Срібний, Срібняк – від зробленого із срібла чи срібного кольору.

Студент – від особи, що навчається у середньому спеціального чи вищому навчальному закладі.

Сук, Сукач – від великого відростку, що відгалужується від стовбура дерева чи його залишок на дошці, колоді.

Табунець – здрібніле від табун – гурт копитних тварин.

Таран, Тараненко, Тарануха – від старовинного знаряддя для руйнування мурів, стін фортець (1); довбні на маслобійні (2); дитячої гри (3) або про людину із слідами віспи на обличчі (рябого).

Твердохліб – від словоспоулчення “твердий хліб”.

Теплий, Тепленко – від стану, що має високу температуру, зігріває або про доброзичливу, відверту, щиру людину.

Топчій – від млина з кінським чи воловим приводом.

Торішній – від минулорічний, у попередній рік.

Третяк – від третьої дитини в сім’ї.

Троян – від батька, що має трьох близнят.

Тягло, Тягун – від кріпосної повинності (1), лямки для тягнення неводу, парому (2) чи робочої худоби в сільському господарстві (3).

Удовик, Удовиченко – те ж саме, що й Вдовиченко (вдівець).

Цюник – від маленької срібної монети, яку знаходять в землі (1) або тростяного горобця (2).

Цюпка – здрібніле від цюпа – темний підвал, кімната, каземат.

Чайка – від козацького човна.

Черес – від шкіряного пояса, в якому носять гроші.

Чорний – від кольору сажі або інших значень – темний, брудний, ганебний тощо.

Чорнолих – від словосполучення “чорне лихо”.

Шабаш – від нічного зборища нечистої сили (1) або завершення роботи (2).

Шамрай – можливо від шамряти – шелестіти.

Шевель – можливо від шевеліти.

Шестидесятник – від русифікованого шістдесятник – учасник руху молодих літераторів, митців і вчених, що діяли в епоху десталінізації (60-ті р.р. ХХ ст.)

Шиленко – від шило – знаряддя праці шевця.

Шквиря – від снігу з вітром.

Шкура – від зовнішнього покриву тіла тварин.

Шмиголь – від шмигнути – втекти.

Шнур – від крученої мотузки.

Шовковий – від зроблений із шовку.

Юшко – від юшка – суп, рідка їжа.

Ягода – від соковитого плоду рослин.

Заключне слово автора

В запропонованій читачам публікації автор пояснив походження більш ніж 900 прізвищ жителів Городищенського району. Звичайно, що їх повний перелік складає декілька тисяч. І не всі із них можна пояснити, а тим більше дізнатися мотивацію їх появи в минулому. Окрім того в даному матеріалі розглядалися лише українські призвища. А серед жителів краю є носії і неукраїнських призвищ. Серед них чимало російських (вони, як правило, мають закінчення -ев, -ов, -ін) – Алфьоров, Дружинін, Кудрявцев, Мізін, Сказка тощо; польських (із закінченням на -ський) – Войцеховський, Недзельський, Шиманський тощо. Є також прізвища грузинські (Гогія, Субеліані, Тегерашвілі), вірменські (Акопян, Гаспарян), сербські (Войнелович, Мілутович), грецькі (Скукіс), молдавські (Коцу), єврейські (Рехтман), німецькі (Ферштейн), тюркські (Кочубей) та інші.

Серед розглянутих українських прізвищ більшість (238) складають відіменні прізвища, тобто такі, які походять від чоловічих чи жіночих імен, або здрібнілих форм цих імен.Переважають (212) прізвища від чоловічих імен.

На другому місці за кількістю (170) йдуть прізвища, що походять від назв професій або за соціальною ознакою. Із них 80 вказують на конкретні види ремесел, професії чи види заняття. Майже таку кількість (163) становлять прізвища, які утворилися за індивідуальними ознаками першоносія. Далі йдуть прізвища (154), що походять від загальних понять. В їх основі, як правило, іменники, але є і прикметники, дієслова і навіть вигуки.

Наступну групу (102) становлять прізвища, що походять від назв тварин і рослин та прізвища (83) від місць проживання чи походження. Якщо врахувати, що прізвища за індивідуальними ознаками, від назв тварин і рослин та частина від загальних понять мають в своїй основі первісні козацькі чи сільські прізвиська, то не менш третини всіх прізвищ походять саме від первісних прізвиськ.

На закінчення слід сказати, що дослідження українських прізвищ це цікава і корисна справа. Адже наші прізвища це не сухий, позбавлений змісту паспортний знак. Це живе слово, пам’ять роду. І якщо одне прізвище несе в собі історію роду, то всі разом вони складають історію народу.

Список використаної літератури:

Актуальні питання антропоніміки. Збірник матеріалів наукових читань пам’яті Ю.К.Редька. – К., 2005. – 272 с.
Вихованець І.Р. Таїна слова.- К.Рад. школа, 1990. – 284 с.
Глинський І. Твоє ім’я – твій друг. – К., Веселка, 1980. – 224 с.
Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 1 – 4. – М., Рус. яз., 1989.
Масенко Л.Т. Українські імена і прізвища. – К., Т-во „Знання”, 1990. – 48 с.
Новий тлумачний словник української мови в 4-х томах. – К., Алконіт, 1999. – 928 с.
Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. – К., Рад. школа, 1968. – 254 с.
Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. Словник-довідник. – К., Наукова думка, 1986. – 310 с.
Словарь української мови. Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко: В 4-х томах – К., Наук. думка, 1996.
Телефонний довідник м.Городище та Городищенського району. – Городище, 2005.
Тлумачний словник української мови. – Х., Прапор, 2002. – 982 с.
Унбегаун Б.О. Русские фамилии. – М., Прогресс,1989. – 443 с.