Часто буваючи в краєзнавчому відділі обласної наукової бібліотеки, завжди звертаю увагу на книжкову шафу, де представлені краєзнавчі новинки. Щоразу щиро радію, коли надходять свіжі видання. Це означає, що дослідницька справа живе, розвивається, набуває не тільки цікавого змісту, а й привабливої форми. Адже минулі покоління краєзнавців навіть мріяти не могли про сьогоднішні прекрасні поліграфічні можливості, коли автор хоч і невеликим тиражем, але може видати книгу, опублікувати результати своєї праці. Переглядаючи нові краєзнавчі надходження, шкодував, що досі не було книги з історії Городища. Фактично, “Опис Мошногородищенського маєтку” 1896 року та нарис у томі “Історії міст і сіл УРСР” 1972 року, були першою й останньою помітними роботами з місцевої історії. У путівниках містилися тільки скупі статистичні відомості, які не відображають справжнє історичне багатство Городища. Мені це добре відомо, адже часто буваю в цьому місті, сам досліджував його надзвичайно цікаву минувшину.
Нарешті цієї весни крига скресла! Побачила світ книга відомого журналіста і краєзнавця Володимира Чоса ”Городище: велика історія маленького міста”. Назва надзвичайно влучна, адже Городище – місто з великою історичною долею. От всі перипетії місцевого життя автор і взявся дослідити з найдавніших часів – і до наших днів. В лаконічній, але досить об'ємній формі все вмістилося у 300 сторінок. Книга читається легко, на одному диханні, ніби пригодницький роман. Дуже вдалі назви розділів: ”Місце під сонцем”, ”Клондайк для археологів”, ”Легендарні підземелля”… Вони просто заманюють читача. У цьому видно талант журналіста, який з самого заголовку, з перших рядків прагне захопити читача. Виникає відчуття подорожі в минуле машиною часу. Знайоме з дитинства місто, вулиці, будинки наповнюються подіями давно минулих літ. Сторінками проходять представники таємничої культури трипільців, войовничих скіфів, археологічні пам'ятки яких знайдені на території міста. Перед читачами оживає образ легендарного кошового отамана Івана Сірка, який 1664 року штурмував польську фортецю, що височіла у центрі містечка. Оживають образи Катерини і Юрія Хмельницьких (дітей великого гетьмана), які деякий час жили в Городищі.
Багато уваги приділено подіям ХІХ ст., коли в місті зароджувалася промисловість, з'являлися школи, лікарні, бібліотеки… Кожному городищанину відомі з переказів прізвища колишніх власників Городища – князя Михайла Воронцова і графині Катерини Балашової, які зробили значний внесок у розвиток міста. Але тільки з цієї книги стають відомими детальні біографії цих людей та ще багатьох інших славних синів і доньок Городища. Багато безцінної інформації автору надали нащадки славетних родин Симиренків, Філіпченків, Павленків.
Приємно, що ця книга перш за все краєзнавча. Наведені спогади більше 70 городищенських старожилів, які автор ретельно збирав, занотовував багато років. Це безцінні свідчення про довоєнний період, життя в роки окупації, про відбудову підприємств, про особливості місцевих ремесел, культурних традицій і звичаїв. Так утверджується нерозривний зв'язок поколінь. Також автор використав літописи, рідкісні старовинні книги, архівні матеріали. У пошуках необхідних відомостей звертався навіть до університетських бібліотек Гарварда і Стенфорда, робив переклади з польських першоджерел. В книзі надруковано близько 100 унікальних старовинних фотознімків, зібраних автором, більшість яких публікуються вперше. Книга на багато років стане надійним помічником педагогам, студентам. Автор зробив грандіозну справу для рідного міста, адже це справжня енциклопедія життя Городища. Навіть описані події останніх 10–15 років викликають значну зацікавленість. Читачі дізнаються з якого часу городищани користуються природнім газом, Інтернетом, мобільним зв'язком… Це вже новітня історія.
Книга ”Городище: велика історія маленького міста” побачила світ в рамках районної програми розвитку книговидавничої справи в Городищенському районі на 2010–2015 роки. Тому більша частина тиражу безкоштовно поширюється серед загальноосвітніх шкіл та бібліотек району. Без сумніву, це благородний вчинок місцевої влади й автора. Адже піднімається авторитет міста, виховується любов до рідного краю. Книга миттєво стала популярною, її обговорюють навіть на офіційних нарадах. Автор отримує багато схвальних відгуків, вдячні читачі просять поставити автограф, діляться власними спогадами про пережите і сімейними переказами. Прохають випустити додатковий тираж, або навіть випустити аудіоверсію книги. Отже, книга виконала одне з важливих своїх завдань – пробудила в земляків цікавість до власної історії, до краєзнавства.
Микола ЩЕРБИНА, член правління Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, Почесний краєзнавець України.