Управляючий Мошногородищенським маєтком Михайло Єфімович Філіпченко був надзвичайно гостинним чоловіком. В його домі у Городищі весело відзначали Новий рік та Різдво.
Від власників маєтку Балашових талановитий управляючий отримував пристойну зарплату – 15 тисяч рублів на рік. Його статус дозволяв вести стиль життя заможного поміщика. На великі свята до сім’ї Філіпченків приїздили численні родичі з Санкт-Петербурга, Бессарабії, Києва. Місця усім вистачало, адже будинок мав 20 кімнат. До послуг гостей був чималий штат прислуги: ключниця, покоївки, кухарі, прачки... У стайні утримувалися породисті коні, якими гості здійснювали верхові прогулянки. Також влаштовували полювання у довколишніх лісах, багатих на дичину.
Праправнук управителя маєтку Борис Михайлович Філіпченко у своїй книзі “Біографічні сторінки із сімейного літопису одного роду” розповів про традицію святкування Нового року 100 років тому. У ті часи головною ознакою зимових свят теж була ялинка. В домі Михайла Єфімовича Філіпченка зелену красуню традиційно прикрашали дорослі. Для малечі лісова гостя мала стати сюрпризом, тому їм не дозволяли навіть підглядати за приготуваннями.
У святвечір, коли на небі з’являлася перша зоря, господарі й гості сідали до щедрого святкового столу. Потім хтось грав на роялі туш, розкривалися двері, і до зали, де сяяла прикрашена ялинка, зліталися діти. Починалися танці, хороводи, ігри, вручення подарунків.
На святки діти в компанії з тітками ходили рядженими. Когось з хлопчиків перевдягали чортиком. Хвостик був довгий, з червоною китичкою на кінці. Жартуючи, кожен намагався наступити на нього. Потім ще довго зберігалися приємні враження про зимові свята у маєтку.
Свято у маєтку
