Відродження протипожежної охорони на Городищині в 1944–1945 роках
10 лютого 1944 року війська Червоної Армії звільнили Городище, а ще через місяць була звільнена від німецько-фашистських загарбників і вся територія Черкащини. Фронт пішов далі на Захід, а у визволених районах розпочалася відбудова господарства. В населених пунктах відновлювали свою роботу державні органи, партійні і комсомольські організації. Першочерговим завданням була відбудова промисловості, транспорту, житла, громадських будівель тощо.
В умовах повоєнної розрухи, коли було знищено чимало матеріальних цінностей, особливо важливим постало питання збереження всього того, що лишилося після звільнення. Потрібно було берегти будівлі, реманент, худобу, ліс і врожай. Берегти від диверсій, недбальства, стихійних лих і вогню.
Знову “трійки”, але з іншою метою
На порядок денний актуальним стало питання відродження протипожежної охорони. Про те, як воно вирішувалося, свідчать архівні документи із фонду виконкому Городищенської ради депутатів трудящихся. Так, на засіданні виконкому від 10 червня 1944 року, заслуховувалося питання “про утворення районної трійки по боротьбі з лісовими пожежами” До цієї трійки увійшли: голова райвиконкому тов. Ночовний В.Г. (голова трійки), начальник РВ НКВС тов. Козак А.А., лісничий Городищенського лісництва тов. Щоголь А.Р. Мета трійки – “вжиття відповідних заходів до попередження виникнення лісових пожеж та вжиття оперативних заходів до локалізації виниклих пожеж”.
Восени того ж року, на засіданні виконкому від 10 листопада, розглянули питання “про роботу МППО” (місцевої протиповітряної оборони). Було вирішено для керівництва цією роботою в межах району організувати районний штаб МППО. Його очолили: начальник МППО – голова райвиконкому тов. Ночовний В.Г., зам. начальника МППО – зав. військовим відділом РК КП(б)У тов. Троян Е.І., начальник штабу МППО – тов. Ус Й.А. Було також затверджено 9 служб та їх керівників. Серед них: аварійно-відновлювальна, зв’язку, сховищ, охорони і порядку, медико-санітарна, противохімічна, світломаскування, ветеринарна і протипожежна, яку очолив тов. Атаманенко.
Однак протипожежні заходи в колгоспах проводилися повільно, а в окремих не належним чином. Протипожежні команди не були укомплектовані, протипожежний реманент не скрізь відремонтований, не забезпечена його надійна охорона. Внаслідок такого ставлення були випадки великих пожеж і загибелі худоби. Так, в колгоспі ім. Клари Цеткін с. Петропавлівка під час пожежі загинула товарна ферма.
Відновлення добровільних пожежних формувань
В такій складній ситуації стало нагальним питання “про стан сторожової та протипожежної служби”. Воно було розглянуте на засіданні виконкому 20 січня 1945 року. Ухвалою засідання виконком зобов’язав голів колгоспів та голів сільських рад забезпечити виконання ряду заходів по протипожежній охороні. Серед них: доукомплектувати склад протипожежних команд, виділити для них придатні приміщення, забезпечити необхідним інвентарем, відремонтувати криниці громадського користування, збудувати під’їзди до річок та водойм тощо. Окремим пунктом було зазначено, що невиконання цієї постанови може привести до застосування адміністративних заходів впливу, а при порушеннях, які приведуть до тяжких наслідків – до карної відповідальності.
Наступним і основним кроком по відродженню протипожежної справи на Городищині в повоєнний час були рішення виконкому від 20 липня 1945 року. На цьому засіданні розглядалися питання “про заходи по охороні від пожеж лісів по району в літній період 1945 року” та “про поновлення діяльності добровільних пожежних товариств та поліпшення пожежної справи”.
По першому з них була перезатверджена “районова трійка”, намічено низку протипожежних заходів у лісництвах та навколишніх селах. Серед цих заходів було і зобов’язання до лісничих “забезпечити всі в’їзди в лісові масиви табличками про правила охорони лісів від пожеж, а також встановити такі таблички на шляхах, які ведуть до лісів”.
Рішення по другому питанню були наступні: поновити в райцентрі, з 1 серпня 1945 року, діяльність добровільного протипожежного товариства, а в межах району – сільських і колгоспних ДПД (добровільних пожежних дружин); привести в повну готовність всі пожежні машини, обоз, інструменти тощо. Контроль за виконання цієї постанови покладався на держпожежінструктора та на органи міліції.
Отже, починаючи з літа 1944-го і протягом наступного року, в нашому краї було поновлено роботу по протипожежній охороні, а її рядовими виконавцями стали “кращі колгоспники, обізнані з протипожежною справою”.