На території України знаходяться десятки тисяч різноманітних водних об'єктів. Це моря, озера, річки, струмки, ставки. Частина з них є великими (моря) і протічними (річки, струмки). Інша ж частина – непротічні водні об'єкти, які називаються мікрогідроніми. До них відносяться торфовища, озера, ставки, копанки, ковбані, джерела і криниці. Вони є переважно природними, або рукотворними. Значна частина із них є дійсно гідронімами, оскільки мають власні назви, які отримали від людей в різний час.
Як і гідроніми взагалі мікрогідроніми утворюються або від загальних назв (апелятивів), або від імен чи прізвищ (антропонімів). Певна їх частина має опосередковані назви.
У цьому дослідженні назви мікрогідронімів даються у алфавітному порядку. В основі переліку новий довідник "Словник мікрогідронімів України" (К., 2004). В ньому коротко і системно описано назви водних обєктів, в межах області та джерело інформації і рік її надходження. Більшість джерел (Анк., ОКІУМ, ME, МШ) - це анкета, картотека та інші топонімічні матеріали експедицій чи окремих науковців (матеріали Г.І. Швеця) Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні АН УРСР (нині Інституту української мови НАН України). Одне із джерел - Державний архів Черкаської області (ДАЧО). Це справа із фонду Звенигородського повітового землеміра від 3.05.1886 p., яка має назву "Геодезическое описание крестьянских земель местечка Ольшаны, выкупленых у помещика Браницкого В.В., веденое участковым землемером Квятковским"...
Проте автор суттєво розширив дані довідника, вказавши в описі водного об'єкту його місцерозташування в межах населеного пункту, сучасний стан та, по можливості, пояснення назви і час існування. Окрім того, спілкуючись із головами сільських рад, землемірами, лісниками, вчителями географії, місцевими краєзнавцями і старожилами, автор розширив і сам перелік мікрогідронімів, які позначені в цій публікації так (2005-2009, МЩ).
Які ж мікрогідроніми були і є на Городищенській землі?
Антонів – став, знаходився на схід від с.Ксаверове (2009,МЩ). Існував з дореволюційного часу і до1961 р. Зник після проведення меліоративних робіт.
Назва походить від антропоніму Антон – ім’я господаря, на землях якого існувала ця водойма.
Баби Августи – став, знаходиться на південно-східній околиці с.Товста (2009, МЩ). Існує з дореволюційного часу. Після війни обмілів і поріс очеретом. У 60-х роках відновлений, а у 80-х – зроблено капітальний ремонт дамби.
Назва походить від апелятиву «баба» та антропоніму Августа – ім’я місцевої жительки, що проживала поруч ставу.
Бабине Черево – джерело, болото, знаходяться між смт. Вільшана та с. Сегединці (1988, Анк.). Існують з давніх часів.
Походження назви цих водних об'єктів точно не встановлене. Саму назву складають прислівник "бабине" та апелятив "черево". Можливо, своїми контурами болото нагадувало випуклий жіночий живіт, а джерело називалося за болотом.
Бабине Черево – болото, знаходиться між с. Дирдин та м. Городище (1966, ME). Існує на місці давнього озера.
Версія щодо походження назви аналогічна попередній.
Балябинів – став (місцева назва Балябине), знаходиться на північний захід від с. Дирдин (2005, МЩ). Існує з довоєнного часу (20-х-30-х p.p. XX ст.).
Походження назви ставу точно не встановлено. Можливо, що в його основі антропонім – прізвисько Баляба, яке мав місцевий житель.
Барлаєве – невелике озеро, знаходиться в лісі на північ від с.Буда-Орловець. Відоме з давнього часу. Нині обмілілі зарослі.
Назва озера походить від антропоніму Барлай – прізвище чи прізвисько місцевого жителя, який володів навколишніми землями.
Березове – озеро, знаходилося в лісі на північ від с. Буда-Орловецька (1969, ME). Проіснувало до середини 70-х p.p.
Назва походить від апелятива "береза". Ці білокорі красиві дерева росли по берегах озера.
Біла – криниця, знаходиться в лісі в східній околиці м. Городище на кутку Чуїха (2005, МЩ). Існує з давніх часів. За легендою поруч був монастир і ченці користувалися криницею та поставили біля неї хрест. За свідченням місцевого краєзнавця І.П. Гуріненка, тут у 1859 р. були П. Симиренко та Т. Шевченко. Вода в криниці вважалася цілющою, а сама вона була досить популярною серед мешканців, особливо віруючих. В посушливу годину вони, на чолі зі священником, від Покровської церкви йшли хресним ходом до лісу і відправляли там молебень на дощ. В 60-х-80-х роках криниця була занедбана. Нині вона знаходиться у володінні Карбовського Л.В. Стараннями цього добродія криниця була почищена, відреставрована і набула ніби "нового життя". Аналіз води, проведений з ініціативи господаря в Інституті курортології м. Одеси підтвердив, що вона має якості природної столової мінеральної води.
Назва походить від жіночого роду прикметника "білий". На дні криниці є біла глина. Звідси й назва.
Білий – став (місцева назва Біле), знаходиться на західній околиці смт Вільшана (2005, МЩ). Існує з дореволюційного часу (до 1917 p.).
Назва походить від антропоніму Білий – прізвища господаря, якому належали став і навколишні землі.
Біликів – став, знаходиться в урочищі Біликів Яр в південно-західній частині с. Товста (2005, МЩ). Існує з довоєнного часу.
Назва ставу походить від назви урочища, а воно, в свою чергу, від антропоніму Білик - прізвища першопоселенця цієї місцевості.
Болотянка – став, знаходиться в південно-західній частині с. Валява (1990, Анк.). Існує з дореволюційного часу.
Назва походить від апелятиву "болото", оскільки став знаходиться в надмірно зволоженій місцевості, що поросла очеретом.
Боюкове – озеро, знаходиться в лісі на північній околиці с. Буда-Орловецька (1969, ME). Існує з давніх часів.
Назва озера походить від антропоніму Боюк – прізвища місцевого жителя, чиї землі були поруч водойми.
Будянський – став, знаходиться в центрі с. Буда-Орловецька (1969, ME). Існує з 30-х років.
Назва ставу походить від першої частини назви села Буда, а вона в свою чергу, від апелятиву "буда" - будова в лісі для виварювання поташу, смоли, дьогтю, деревного вугілля.
Васьків – невеликий став, знаходиться на захід від м.Городища в місцевості Дурні Яри. Відомий з довоєнного часу.
Назва походить від антропоніму Васько – здрібніло-пестлива форма імені Василь. Так називали діда, у володінні якого було збудовано цей став.
Велике Водопільце – брід, мілина на річці Фоса в с. Старосілля. Існував з давнього часу і до 60-х p.p. XX ст.
Назву складають прикметник „велике", який вказує на розмір та місцевий двоосновний словотвір, „водопільце» - місце, де на мілині худоба „воду п'є».
Вемина Яма – озеро, знаходиться в центрі села Старосілля (ОКІУМ). Існує з давнього часу.
Назва озера походить від антропоніму Вема – прізвисько місцевого жителя, чиї землі були поруч, та апелятиву "яма" - заглиблення в землі.
Вовкова Яма – копанка, знаходиться на південний схід від центру с.Дирдин (2008, МЩ). Існує з давнього часу.
Назва походить від антропоніму Вовк – прізвище господаря, у володінні якого була викопана ця водойма та апелятиву “яма”.
Вільшанський – став (місцева назва Містачанський), знаходиться в центрі смт Вільшани (1983, ME). Існує з дореволюційного часу.
Назва ставу походить від назви селища. В основі місцевої назви апелятив "містечко" - так і сьогодні називають центр селища.
Вовків – став, знаходиться в урочищі Вовкове на східній околиці с. Орловець. Відомий з дореволюційного часу.
Назва ставу походить від назви урочища, а воно, в свою чергу, від антропоніму Вовк – прізвища заможного господаря, якому належали став і навколишні землі.
Вовкові – два стави, знаходяться у Вовковій долині на північ за с. Мліїв. Відомі з дореволюційного часу.
Назва ставів походить від антропоніму Вовк – прізвища колишнього власника вказаної долини.
Воротилів – став (місцева назва Воротилове), знаходиться в південно-східній околиці м. Городища на кутку Покасеве (2005, МЩ). Існує з довоєнного часу.
Назва ставу походить від антропоніму Воротило – прізвища місцевого жителя, який мав землю поруч водойми.
Гавриленків – став, знаходиться в лісі в урочищі Густа Липа на південній околиці с. Мліїв. Відомий з дореволюційного часу.
Назва ставу походить від антропоніму Гавриленко – прізвища заможного селянина, у володінні якого було викопано цей став.
Гарбузів – став (інша назва Дорофіїв), знаходиться в північній околиці с. Зелена Діброва в урочищі Гарбузів Яр (2005, МЩ). Існує з 70-х p.p.
Перша назва ставу походить від назви урочища, а вона, в свою чергу, від антропоніму Гарбуз – прізвища першопоселенця цієї місцевості. В основі другої назви антропонім Дорофій – ім'я діда, що мешкав поблизу ставу.
Гарбузова – криниця, знаходиться в західній частині с. Буда-Орловецька на кутку Луко-Лебеді (1969, ME). Існує з дореволюційного часу.
Назва походить від антропоніму Гарбуз – прізвища місцевого жителя, на землі якого була викопана криниця.
Гарячка – став, знаходиться в м. Городище в районі колишнього цукрового комбінату (2005, МЩ). Існує з 60-х p.p. XIX ст.
Назва походить від жіночого роду прикметника "гарячий", оскільки відпрацьована гаряча вода підприємства зливалася у водойму. Вода у ставу була теплою і не замерзала взимку.
Гирчина – ковбаня, знаходилася на річці Фосса північніше с. Старосілля. Проіснувала до 60-х p.p. XX ст.
Назва цієї річкової ями походить від назви поля Гирчине, яке було поруч неї. В основі назви останнього антропонім Гирка – можливо прізвисько колишнього власника землі.
Глинищівський – став (інша назва Левів), знаходиться на північний захід від центру с. Зелена Діброва (2005, МЩ). Існує з 80-х p.p.
Перша назва ставу походить від апелятиву "глина", оскільки він виник на місці глиняного кар'єру. В основі другої назви антропонім Левченко – прізвище місцевого жителя, що проживав поблизу ставу.
Гуглювате – озеро, знаходилося на північно-східній околиці м. Городище (1966, ME). Відоме з давніх часів. Ще в дореволюційний час було розділене греблею на дві частини. Вони мали назви Пожареве та Зіненкове за прізвищами господарів, чиї землі виходили на береги озера. З початку 60-х p.p. почало міліти і замулюватися. Проінсувало до кінця 70-х p.p.
За спогадами старожилів назва озера встановилася не зразу. В її основі антропонім Гуля – прізвисько діда-довгожителя, що мешкав поруч озера. Він мав прізвище Артеменко, але оскільки з дитинства мав на лобі гулю, то по вуличному звався Гуля. Люди, які приходили до озера, говорили: "Ідемо до Гулі" або на "Гулювате". Пізніше ці вирази поєдналися в одну назву – Гуглювате.
Грецьке – озеро, знаходиться в північно-західній частині с. Буда-Орловецька (2005, МЩ). Відоме з давніх часів. Нині частково заболочене. Походження назви озера точно не встановлене. Але можлива така версія. Поблизу нього проходила графська дорога, яка з другої половини XIX ст. з'єднувала Мошни і Городище, тобто володіння графині Катерини Балашової. Людиною вона була освіченою, доброю, не байдужою до чужого горя. Тому ймовірно, що в основі назви були слова "грече" - добре та "ґречний" - галантний, чемний тощо. А назва з часом могли змінитися: Ґречне – Грецьке.
Груївський – став, знаходиться в північно-західній околиці с. Буда-Орловецька (2005, МЩ). Відоме з дореволюційного часу.
Назва походить від антропоніму Груї – так по вуличному прозивали родину заможного селянина Грозного, у володінні якого було викопано цей став.
Ґандзине – болото, знаходиться на північно-східній околиці с.Орловець на місці давнього озера (2008, МЩ).
Назва походить від антропоніму Ґандзя – ім’я дівчини-красуні, яка за місцевим переказом втопилася у озері.
Денисенківський – став (місцева назва Денисенкове), знаходиться в північно-західній околиці с. В'язівок на однойменному кутку (1966, ME). Існує з дореволюційного часу.
Назва походить від антропоніму Денис – імені першопоселенця вказаної місцевості.
Діжева – болото, знаходилося між с. Драбівка Корсунь-Шевченківського району та с. Старосілля. Існує з давніх часів. В історичних джерелах згадується з 1552 р., про що є відомості в багатотомному виданні "Архивы Юго-Западной России» (1859-1914). В першій половині XIX ст. за наказом князя М.С. Воронцова почалося осушення боліт в долині річки Рось. З 1848 р ці роботи безпосередньо проводилися в урочищах Діжева та Коров'як. Для цього було прорізано дві канави. Одна, яка йшла по межі між селянськими наділами і цими урочищами, і друга, яка відділяла самі ці урочища. В результаті цих робіт болото було осушено і на його місці утворено гарні пасовиська. Нині північно-західна частина села має назву куток Діжева.
Походження назви болота точно не встановлено. Однак на думку автора в основі назви апелятив "діжа" - низька широка дерев'яна посудина, в якій готують тісто на хліб. На місці Старосілля існувало городище ще за часів Київської Русі. А вікові дуби, що росли поруч, були гарним матеріалом для бондарського ремесла (виробництва діж). Частина цих дубів проіснувала до поч. XX ст. І селянам, які отримували тут землю, доводилося затрачати чимало зусиль, щоб звільнити від них свої наділи.
Довгалівський – став, знаходиться на південно-східній околиці с. Калинівка на кутку Довгалівка. Побудований в 1970-х p.p.
Назва ставу походить від назви кутка, а та, в свою чергу від антропоніму Довгаль – прізвище місцевого пайщика, якому належали ці землі в минулому.
Дубова – ковбаня, знаходилася на річці Фоса північніше с. Старосілля. Проіснувала до 60-х p.p. XX ст.
Назва ковбані походить від апелятива „дуб". Ці дерева росли поруч на березі річки.
Дубовий – став (місцева назва Дубове) знаходився між с. Ксаверове та смт Цвіткове (2005, МЩ). Існував з довоєнного часу. Пізніше заріс і нині вже не існує.
Назва походить від апелятиву "дуб". За дубовим гаєм, що був поруч, отримав назву і сам став.
Жебистове (Жабистове) – брід, мілина на річці Фоса північніше с. Старосілля. Існував з давнього часу і до 60-х p.p. XX ст.
Походження назви броду точно не встановлено. Можливо в його основі апелятив „жаба". За переказом старожилів тут завжди було багато річкових черепашок, а під час голодомору люди їх поїли. Хоч в тих черепашках і знаходилися дрібненькі куски „жаб'ячого м'яса".
Жолобок – джерело, криниця, знаходяться в південній околиці с. Петрики (1989, ME). Існують з дореволюційного часу.
Назва цих водних об'єктів походить від апелятиву "жолоб" - западина, заглибина між скалами, горами (в даному випадку пагорбами). Рельєф вказаної місцевості якраз нагадує жолоб.
Жуків – став, знаходиться в західній околиці м. Городище в однойменному урочищі (2005, МЩ). В 40-х – 50-х роках входив до території окремого колгоспу ім. XII партз'їзду. Існує з дореволюційного часу.
Назва походить від антропоніму Жук – прізвища заможного господаря, на чиїх землях було викопано цей став.
Завгородського – криниця (попередня назва Ринкового), знаходиться в центрі с. Валява (1966, ME). Існує з дореволюційного часу.
В основі початкової і наступної назви криниці антропоніми. Це прізвища Ринковий, яке мав заможний селянин, що викопав цю криницю, та Завгородський, яке мав голова сільської ради, що оселився поруч криниці після розкуркулення власника.
Загуральський – став, знаходиться в північно-східній околиці с. Орловець (1966, ME). Існував з дореволюційного часу. З середини 80-х p.p. став замулюватися і нині заболочений.
Назва походить від словосполучення "за гуральнею" і вказує на місце розташування ставу за невеликим підприємством, що виробляло горілку.
Завмирушина – криниця, знаходиться в центрі с. Набоків (2005, МЩ). Існує з початку 20-х p.p. Останні 20 – 25 років воду з неї не беруть.
Назва походить від дієслова "завмерти". За спогадами старожилів у 1922 (1923) р. в селі трапилася надзвичайна подія. Жінка, яку звали Марія Набок, не прокидалася декілька днів, і її почали вважати померлою. Проте вона дихала і фактично перебувала у стані летаргічного сну. На п'ятий день вона прокинулася. Чутка про жінку, що завмерла, а потім знову ожила, поширилася на навколишні села. До Набокового з'їхалося чимало різного люду, переважно священнослужителі. Навколо двору господині стояло багато возів, запряжених волами та кіньми. Серед них були і такі, що приїхали з віддалених сіл Деренківця, Межиріча тощо. На прохання жінки ці "гості" викопали поруч її двору криницю. Вона була освячена, а вода в ній вважалася цілющою. Від того часу Марію почали по вуличному називати Завмирушина, а за її прізвиськом називали і криницю.
Заводянка – став, знаходиться між с. В'язівок та с. Хлистунівка (2005, МЩ). Таку ж назву має вулиця і куток в північно-східній околиці В'язівка. Існує з довоєнного часу. В 70-х p.p. поблизу ставу діяв піонерський табір, де відпочивали діти з різних сіл району. Нині дуже заболочений.
Назва походить від апелятива „вода" (як в назвах сіл Водяне, Водяники). Після 1918 р. селянам наділяли землю і жителі села В'язівок одержали її на околиці. В розмовах вони говорили, що живуть за водою, тобто вниз по течії. І від словосполучення за водою згодом утворилося слово «заводянка».
Западня – болото (місцева назва Западна), знаходилося на схід від с. Хлистунівка (1966, МЕ). Існувало з давнього часу, але поступово осушувалося і розорювалося. З кінця 40-х p.p. ця назва закріпилася за полем, що існує на місці болота.
Походження назви болота точно не встановлено.Можливі дві версії. За першою, в основі назви апелятив "западня", тобто провалля. Адже на болоті завжди буває трясовина. За іншою, назва походить від апелятиву "западина"-зниження на земній поверхні. В цій місцевості поля сходяться у вигляді яру.
Ірдинь – болото, знаходиться на межі Городищенського та Черкаського районів. В історичний джерелах вперше згадується з 1531 р.
Назва болота походить від давньоруського "Рьд-инь" - де основа "рьд" означає "червоний", а "инь" - давньоруський суфікс. На Ірдині траплялася руда, яка і зафарбовувала воду в червоний колір.
Каміння – озеро, знаходиться на захід від центру с.Воронівка (2009, МЩ). Існує з довоєнного часу.
Назва походить від апелятиву «камінь». В цій місцевості добували камінь. Під час підривних робіт зірвали джерело. Вода швидко затопила кар’єр, утворивши глибоке (до 26 м) озеро.
Камінь – джерело (місцева назва Синій Камінь), знаходиться в лісі в однойменному урочищі на північ від с. Буда-Орловецька (1969, ME). Існує з давнього часу.
Походження назви джерела точно не встановлено. Проте вона складається з прикметника "синій" та апелятиву "камінь". До речі, камінь біля джерела поставлено лише недавно. Довгий час він був відсутній. На думку автора можливі дві версії. За першою, біля джерела в давнину все-таки був камінь синього відтінку, за другою, більш ймовірною, вода в джерелі чиста, прозора, начебто синя, і до того ж дуже холодна, як камінь. Звідси й назва.
Кам'яний – став, знаходиться в урочищі Хаблове на південний захід від с. В'язівок (2005, МЩ). Існує з 50-х p.p.
Назва походить від апелятиву "камінь", оскільки на ставу була збудована кам'яна гребля.
Кандаурка – джерело, знаходилося в південно-західній околиці смт Вільшана на хуторі Моргунів (1986, Анк.). Існувало з дореволюційного часу. Замулилося в кінці 40-х p.p.
Назва походить від антропоніму Кандерка – прізвисько баби, яка проживала поблизу джерела.
Качанів – брід, знаходиться в одноіменному урочищі в південно-західній околиці м. Городище через річку Вільшанка (ОКІУМ). Існує з дореволюційного часу.
Назва походить від антропоніму Качан – прізвища заможного господаря, на землях якого знаходився брід.
Кишенівське – озеро (місцева назва Кишенівське Плесо), знаходиться в північно-західній частині с. Старосілля (МШ). Існує з давнього часу.
Назва походить від антропоніму Кишеня – прізвисько діда, що проживав поблизу озера. Апелятив "плесо" в місцевій назві означає вільну від заростей, відносно глибоку і спокійну ділянку водойми.
Климів – став, знаходився в західній околиці с. Набоків (1966, ME). Відомий з дореволюційного часу. Проіснував до 70-х p.p.
Назва походить від антропоніму Клим – ім'я заможного селянина, на землях якого знаходився цей став.
Клименковий – став (місцева назва Клименкове), знаходиться в гайку на північ від с. Товста (2005, МЩ). Існує з 50х p.p.
Назва походить від антропоніму Клименко – прізвища місцевого жителя.
Кобина – криниця, знаходиться на березі р. Медянки недалеко від центру с. Ксаверове (1969, ME). Існує з дореволюційного часу.
Назва проходить від антропоніму Коба – прізвисько діда, що мешкав поблизу криниці.
Колгоспний – став, знаходиться в центральній частині с. Зелена Діброва (2005, МЩ). Існує з 30-х p.p.
Назва походить від апелятиву "колгосп" - колективне господарство, оскільки він був створений за ініціативи колгоспу ім. Петровського, що діяв на селі в той час.
Колісник – став, знаходиться в одноіменному урочищі в східній околиці с. Журавка ( 2005, МЩ). Існує з дореволюційного часу.
Назва походить від антропоніму Колісник – прізвища місцевого жителя, якому належали став і навколишні землі.
Коло Жолобка – копанка, знаходиться на південь від с. Петрики (1983, ME). Існує з дореволюційного часу. Використовувалася пастухами для напування худоби.
Назву складає словосполучення, яке вказує на місце розташування копанки поблизу джерела і криниці Жолобок.
Коновальчина – копанка, знаходилась біля річки Листвянки в центральній частині с. Валява (1966, ME). Існувала з довоєнного часу і до 70-х p.p.
Назва походить від антропоніму Коновалка – прізвиська баби, у володінні якої було викопано цю водойму.
Костенків – став, знаходився на південь від центру смт Вільшана (1983, ME). Існував до 60-х p.p.
Назва походить від антропоніму Костенко – прізвища місцевого жителя, що проживав поруч ставу.
Костенкова – криниця, знаходиться в лісі в урочищі Довгий Яр в південній околиці с. Мліїв (1969, ME). Відома з ХІХ ст.
Назва походить від антропоніму Костенко – прізвища заможного селянина, який викопав цю криницю.
Костів – став, знаходиться в центрі с.Сегединці (2008, МЩ). Існує з довоєнного часу.
Назва походить від антропоніму Кость – ім’я місцевого жителя, колгоспного мірошника, який з 1970-х років проживав поруч ставу.
Крадений – став, знаходиться в південній частині с. Мліїв в урочищі Середин Яр (2005, МЩ). Існує з дореволюційного часу. Назва походить від дієслова "красти". За спогадами старожилів в цій місцевості ще з XIX ст. існував каскад ставів. Спочатку окремих назв вони не мали. Один із них славився великою кількістю риби. І ось в 1935 р. один із місцевих жителів вирішив викрасти цю рибу. Він розкопав греблю і спустив воду в інший став. Таким чином став ніби був вкрадений корисливою людиною. Згодом греблю було полагоджено, але весною 1936 р. була велика повінь і греблю розірвало. Отож став було "вкрадено" вдруге, але вже водною стихією. Довелося знову лагодити греблю. А сам став після цих подій став зватися Крадений.
Кужбинів – став (місцева назва Кужбине), знаходиться в однойменному урочищі в південно-західній частині с. Орловець(2005, МЩ). Існує з дореволюційного часу.
Назва походить від антропоніму Кужба – прізвища заможного селянина, на землях якого було викопано цей став.
Курочкова – криниця, знаходиться в північно-західній частині с. Валява на хуторі Ювілейний (1966, ME). Існує з довоєнного часу.
Назва походить від антропоніму Курочка – прізвища діда, що мешкав поблизу криниці.
Кушнірівський – став, знаходиться в південно-західній частині с. Зелена Діброва (2005, МЩ). Існує з 40-х p.p.
Назва походить від вулиці Кушнірівської, яка виходить до ставу. В основі обох назв антропонім Кушнір – прізвище місцевих жителів, що мешкали здавна на цій вулиці.
Ледашівський – став (інша назва Недашівський), знаходиться в південній околиці с. Мліїв (1966, ME). Існує з дореволюційного часу. Ще за панів сюди полюбляв приїжджати на дозвілля поміщик Твардовський. А в 70-х – 80-х p.p. місцевість на березі ставу була улюбленим місцем відпочинку партійно-управлінської верхівки районного центру. Нині частково заболочений.
Походження назви ставу точно не встановлено. Цікавий і сам факт подвійно назви: в Городищі його називають Ледашівський, а у Млієві - Недашівський.
Лідин – став, знаходиться на північний захід від центру с. Зелена Діброва (2005, МЩ). Існує з 70-х p.p.
Назва походить від антропоніму Ліда – імені відомого в селі лікаря Лідії Гордіївни Майбороди, чия оселя знаходилась біля ставу.
Лучка – став, знаходиться в одноіменному урочищі в південно-західній частині с. Орловець (2005, МЩ). Існує з довоєнного часу.
Походження назви ставу точно не встановлено. Ймовірно, що в її основі апелятив "луки" – рівна місцевість, вкрита трав'яною рослинністю, пасовисько, сіножать, левада. Саме такими є землі навколо ставу.
Любительський – став, знаходиться на південно-західній околиці м.Городище. Був створений на початку 1970-х років місцевим підприємством “Сільгосптехніка”. Тоді на урочистих зборах керівник підприємства Юрій Єфремович Кочубей оголосив, що став буде належати всім без винятку жителям міста – любителям рибної ловлі. Ставок славився на все місто. Сюди приходили люди поодинці, сім’ями, компаніями. Ловили рибу, купалися, відпочивали на лоні природи. У 2006 році Городищенська міська рада передала Любительський став у безоплатне користування громадській організації "ФК "Цукровик", яка облаштовує там пляж і зону відпочинку.
Назва ставу походить від прикметника «любительський».
Ляхова – болото, знаходилося в центрі Драбівської долини між с. Драбівка Корсунь-Шевченківського району та с. Старосілля. Існувало з давніх часів. Було осушене в першій половині XIX ст. за наказом князя М.С. Воронцова. Нині назва Ляхова збереглася за сільськогосподарським угіддям.
Назва болота походить від апелятиву "лях", так в XV – XVIII ст. на Україні називали поляків. За народним переказом ще в XVII ст. поблизу села відбулася сутичка між козаками та польськими вояками. Останні були загнані на болото, з якого не змогли вибратися.
Макаришина – криниця, знаходиться в північно-східній частині с. Набоків на кутку Мліївська-Грузька (2005, МЩ). Існує з довоєнного часу.
Назва походить від апелятиву Макариха – прізвисько баби, що проживала поблизу криниці.
Макарцева – копанка, знаходиться в центральній частині с. Валява біля р. Листвянка (1966, ME). Існувала з довоєнного часу і до 70-х p.p.
Назва походить від антропоніму Макарці – прізвиська господарів, у володінні яких було викопано цю водойму.
Мале Водопільце – брід, мілина на річці Фоса північніше с. Старосілля. Існував з давнього часу і до 60-х p.p. XX ст.
Назву складають прикметник „мале" та апелятив „водопільце" – місце, де худоба п'є воду на річці.
Малиновий – став, знаходиться в однойменному урочищі у північній частині с. Орловець. Побудований в 1993 р.
Назва ставу походить від назви урочища.
Маринене – озеро, знаходилося в південній околиці с. Набоків (1966, ME). Відоме з давнього часу. Проіснувало до 70-х p.p.
Назва походить від антропоніму Марина – імені баби, крайня хата якої знаходилася недалеко від озера.
Маркіянові – озера, знаходилися на північний захід за с. Старосілля. Осушені під час меліоративних робіт на поч. 50-х р.р. ХХ ст.
Походження назви озер точно не встановлено. Можливо, що в його основі антропонім Маркіян – ім'я колишнього власника навколишніх земель.
Метикове – болото, знаходилося між селищами Моргунове і Кудинівка (1983, ME). Відоме з давнього часу. В середині 70-х p.p., при проведені меліораційних робіт, було осушене.
Назва походить від антропоніму Метик – прізвища, яке мав колишній власник цих земель. Воно поширене в цій місцевості і нині.