Становлення пожежної справи на Городищині розпочалося у пореформений час
Початок організації професійної пожежної охорони на Черкащині припадає на 40 – 50-ті роки ХІХ ст. Найстарішими пожежними підрозділами в області вважаються пожежні команда міст Черкас та Умані, заснування яких припадає на 1840 – 1842 роки. У 1845 році був створений перший пожежний підрозділ в місті Чигирин. Найстаріші об’єктові пожежні частини в області були створені у 1846 році в селі Лебедин Шполянської волості на насіннєвому заводі та при поміщицькій економії та цукровому заводі графів Бобринських в місті Сміла. Це були пожежні команди, що підпорядковувалися поліції та пожежні частини на великих поміщицьких підприємствах.
Серйозною допомогою в справі протипожежного захисту стали і добровільні пожежні товариства, які почали з’являтися з 1861 року. Добровольці створювали свої пожежні дружини, значно допомагаючи захисту від пожеж робітничих селищ, сіл і хуторів. Починаючи з 70-х років XIX ст. протипожежні заходи починають впроваджуватися і в селах Городищини. Правда, до створення повноцінних пожежних дружин ще справа не дійшла, але, за даними Київського губернського статистичного комітету, на 1 січня 1900 року пожежні інструменти знаходилися майже у всіх селах краю.
насоси
бочки
відра
багри
драбини
сокири
лопати
вила
витрати(в руб.)
обоз
Вербівка
1
3
4
3
2
(маєток)
1
8
10
2
4
Воронівка
1
4
4
2
2
(маєток)
2
10
20
Вільшана
2
6
20
4
2
1
2
(маєток)
7
25
153
16
15
(цукр.
завод)
3
13
230
6
5
Петрики
2
2
1
Товста
1
3
4
2
2
(маєток)
2
4
5
Журавка
1
3
6
3
20
Сегединці
1
2
6
2
15
В’язівок
2
8
8
1
Городище
4
1
Ст.Воронцовська
1
3
3
Мліїв
5
4
Буда-Орловець
2
1
Ксаверове
2
3
1
1
Орловець
1
6
3
5
76-40
1
Калинівка
2
3
1
Старосілля
2
3
1
Валява
2
2
1
(ферма
Валявська)
1
12
20
1
(ферма
Чирвинська)
1
10
18
1
Свинарка
1
9
12
1
Хлистунівка
1
13
3
1
(ферма
Миколаївська)
1
5
10
1
Пожежні інструменти були на той час відсутні в селах: Дирдино, Зелена Діброва та Набоково.
Аналіз цієї статистики показує, що інструмент був простий: бочки, багри, відра, драбини, сокири, лопати і вила. Більшість містечок і сіл, а також всі поміщицькі маєтки і ферми мали пожежні насоси. Половина поселень і господарств уже мали пожежні обози. Серед них: Валява, В’язівок, Буда-Орловець, Городище, Калинівка, Свинарка, Старосілля, Хлистунівка.
Стан пожежної безпеки був у доброму стані у великих поміщицьких маєтках Черкащини. Ось, що пише про це управляючий Мошногородищенським маєтком графині К.А. Балашової Михайло Юхимович Філіпченко: «…значним благодіянням для місцевого населення є допомога власників у найбільшій біді сільського господарства – пожежах. Як ми знаємо з опису нашого господарства, всі установи маєтку мають пожежні обози, котрі повинні з’являтися, не менше двох ближчих установ, на кожну селянську пожежу; але цим допомога власників не обмежується: погорілець, з наших сіл, після пожежі подає в Головну контору довідку сільської влади з указанням яке нещастя трапилось з його майном, і на основі цього отримує лісовий матеріал, за положенням, в середньому на 25 карбованців, на зведення хати. Якщо нещастя величезне, крім будівель згорів і врожай, то йому (селянину-погорільцю) зверх того видається збіжжя, а деколи й гроші, особливо, якщо хто-небудь із сім’ї погорільця перебуває в комплекті робітників або службовців маєтку... Ми, за нашим досвідом, вважаємо таку допомогу – великою, в розумінні підтримки селянського добробуту: отримавши страхову премію та лісоматеріали на хату, за рідким випадком, тільки при пожежах пізньої осені, селянин лишається на зиму без прихисту, він швидко відновлює своє невигадливе житло та запасається засобами відновити своє господарство. Селяни цю допомогу, встановлену вже 8-9 років, цінують надзвичайно високо. На цю статтю наші витрати різняться по роках, в середньому за 5 років, вони виявилися в 1 319 руб. 23 коп. щорічно». До-речі, Головна контора і будинок управляючого знаходилися в Городищі. На подвір’ї будинку стояла оглядова вежа, що використовувалася і з протипожежною метою.
До поширення на Правобережну Україну в 1905 році спрощеного земського управління, його функції з протипожежної діяльності в сільській місцевості виконували розпорядчі комітети у справах земського господарства. В 1910 році, врахувавши попередній та власний досвід, губернською управою була введена протипожежна статистика і річна звітність. В матеріалах цієї звітності є окремі факти про протипожежні заходи, які запроваджувалися на Городищині.
Так, одним із протипожежних заходів попереджувального характеру було поширення покрівельного заліза і фарб. На 1 січня 1910 року в Черкаському повіті було чотири спеціальні склади, один із яких знаходився в Городищі. Другим заходом було виробництво цементно-піщаної черепиці. На 1910 рік на Черкащині діяло два черепичні заводи: Єрківський і Черкаський. У 1907 році при Черкаському заводі було відкрито філіал в с.Орловець, а в 1909 – в с.Млієві.
З 1909 року земства почали впроваджувати новий попереджувальний захід – облаштування притулків-ясель. Це були своєрідні літні табори відпочинку для сільських дітей. Діти були під наглядом дорослих і це зменшувало ризик пожеж через пустощі з вогнем. У 1910 році на Городищині діяло два таких притулки: у Млієві (попечитель вчитель М.В.Сургучов, завідуюча – його дружина А.В.Сургучова) та Орловці (завідуюча – вчителька К.М.Чернишова). У 1912 році – у Орловці у найманому будинку (попечитель – лікар Михайло Володимирович Ковалевський, завідуюча – дружина місцевого фельдшера). На його утримання було виділено 174 руб. 82 коп. Діяв притулок з 26 червня по 15 серпня і його відвідувало 78 дітей.
Ще одним попереджувальним заходом була популяризація вогнетривкого будівництва. Його мета – навчити місцеве населення способам і техніці будівництва глино-солом’яних покрівель та саманних будівель. Ці заходи мали навчально-показковий характер. Будівництвом керували страхові агенти і протипожежні інструктори. У 1912 році таке будівництво проводилося в селі Буда-Орловець та містечках Орловець і Городище.
Частина земської звітності стосувалася протипожежних заходів захисного характеру. Першим із них було створення пожежних організацій: пожежних комітетів, добровільних пожежних товариств та дружин. У звіті за 1909 рік згадується В’язівське сільське пожежне товариство, а за 1910 – Буда-Орловецьке. Іншим заходом було облаштування водойм. Так, в 1909 році В’язівське товариство зверталося з клопотанням про позику на улаштування ставу і воно було задоволено. Сума позики становила 3 000 руб. Наступним заходом було будівництво пожежних сараїв. У звіті за 1910 рік згадується, що позику в 250 руб. для цієї справи отримало Буда-Орловецьке товариство. Ще одним захисним заходом була організація і проведення пожежно-страхових виставок для наглядного ознайомлення місцевого населення із завданнями земської страхової справи та протипожежною діяльністю. Одна з таких виставок діяла з 27 по 29 серпня 1912 року в містечку Городище. На її облаштування було витрачено 149 руб. 82 коп.
Як бачимо, завдяки земствам, на початку XX ст. на Городищині було зроблено немало протипожежних заходів та почали створюватися перші сільські пожежні товариства.
На фото: оглядова вежа на подвір’ї управляючого Мошногородищенським маєтком М.Ю.Філіпченка. Городище, 1897 р.