Прийняття Верховною Радою України 4 листопада 2011 року Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності” № 4014-VI – важливий крок у напрямку поліпшення податкового клімату для підприємців України. Закон України № 4014-VI набирає чинності з 1 січня 2012 року. З цього часу спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів господарювання встановлюватиметься виключно в умовах Податкового кодексу України.

Згідно з вищезазначеним Законом втрачає чинність Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", тобто фізичні особи - платники фіксованого податку тепер будуть платниками спрощеної системи оподаткування першої чи другої групи. Також передбачено запровадження диференційованого підходу до класифікації малого бізнесу відповідно до річного обороту, реєстрацію „спрощенців” як платників ПДВ, що дозволить створити рівні конкурентні умови з суб’єктами господарювання, що працюють на загальній системі оподаткування.

На відміну від діючого законодавства не передбачено збільшення розміру ставки податку за кожного найманого працівника.

Для фізичних осіб – підприємців, які не є платниками ПДВ, передбачено ведення лише книги обліку доходів. Фізичні особи – підприємці, які є платниками ПДВ, будуть вести облік доходів та витрат за формою та в порядку, визначеному Мінфіном.

Також уточнено перелік видів діяльності на які не може поширюватися спрощена система оподаткування.

З 01.01.2012 року скасовано передбачену п.п. 139.1.12 Податкового кодексу України заборону на включення до складу витрат витрати понесені у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних та нематеріальних активів у фізособи – підприємця, що сплачує єдиний податок.

Підприємці першої та другої групи, які не використовують працю найманих осіб, матимуть економічно обґрунтоване право на відпустку: за один місяць щороку вони не сплачуватимуть „єдиний” податок. Аналогічна норма діє також і у випадку хвороби підприємця, якщо вона триває 30 і більше календарних днів і підтверджена копією листка (листками) непрацездатності.