Доля відміряла Горпині Андріївні Мороз 75 років. До війни у шлюбі вона прожила 15 щасливих літ, а рівно 40 наступних – залишалася вдовою. Бог дав їй сили і по-справжньому добре материнське серце та небайдужу вдачу.
Народилася Горпинка 5 липня 1907 року в селі Хлистунівка в родині селянина-середняка Бугайових Андрія Івановича та Степаниди Омелянівни. Сім'я була велика – 13 осіб: батько, його мати, дружина і 10 дітей. Батько одружився вдруге, коли померла його перша дружина. Від того шлюбу залишилося п'ятеро дівчаток різного віку.
Друга дружина була з бідної родини. Свекруха незлюбила другу невістку і завжди дорікала їй за низьке походження. Коли в Степаниди народилася первістка, Горпинка, свекруха ще більше почала дорікати невістці і одного разу вирішила позбутися її. Маючи велику фізичну силу, вона втягла невістку в повітку і підвісила її на поясі. На щастя сусіди почули крики молодої жінки і врятували її. Але пережите потрясіння позначилося на здоров'ї – Степаниду забрали до Києва у психоневрологічну лікарню. Там вона пробула майже три роки.
Коли Степаниду виписали додому, доньці було вже 3,5 роки. За законами церкви, дружина, яка була в шлюбі, не мала права залишати чоловіка. Жінка ж вирішила порушити цю заборону, забрати доньку і жити у своєї матері. Проте дівчинку не віддавали, і Степанида змушена була її викрасти. Груня не знала своєї матері, а тому кричала, вередувала, просилася в сім'ю, в якій досі жила. Саме тоді прийшов батько і забрав до себе дружину і доньку. Нарешті в родині настали мир і злагода.
Але в матері було підірване здоров'я. Вона ще народила четверо дітей і в 1915 році померла. Груні було тоді вісім років, а ті четверо були зовсім маленькі. Після смерті матері двоє дітей померло. Залишилося їх троє від другої матері, і п'ятеро, майже дорослих дочок, від першої дружини. Найстарша Дарина була всім за матір: їсти варила, керувала господарством. Батько після революції 1917 року перейшов працювати в депо станції Цвіткове. Одружився невдало втретє, прожив недовго і в 1921 році помер від холери. Так залишилися сиротами семеро дівчат і один хлопець.
1921 рік був голодним, проте сім'я вижила, адже в них було чимале господарство. Дівчатка швидко і кожній треба було готувати дівочий посаг. Про це теж дбала старша сестра Дарина. Згодом дорослі дівчата пішли працювати: хто на залізницю, хто на Хлистунівський щебзавод, хто на цукрозавод у Городищі. В 17 років пішла працювати на Городищенський цукрозавод і Горпина.
У 1926 році Горпина вийшла заміж. Її чоловік – Мороз Яків Якович – теж був сиротою. Ви займався самоосвітою, багато читав, працював секретарем сільської ради. Жили вони спочатку у старшого брата Якова – Луки. Пізніше брат виділив їм ділянку землі, де вони викопали землянку і жили в ній, доки не побудували свій будинок. У 1929 році в подружжя народилася донька Зінаїда.
Рідні по матері брат і сестра залишалися жити із дівчатами в батьківській хаті. Було їм там дуже скрутно, і Горпина забрала їх жити до себе. Чоловік не заперечував, бо теж був сиротою. Так Горпина Андріївна виростила, вивчила і одружила молодших брата і сестру – Ничипора і Марію.
Трудове життя Горпини Андріївни Мороз розпочалося в перші дні колективізації. Працювала в полі: вирощувала цукрові буряки та інші сільськогосподарські культури. Коли почали організовувати ланки, її обрали ланковою, а пізніше й секретарем комсомольського осередку села Хлистунівки.
Відповідальність у Горпини була велика. її ланка змагалася зі знаменитими п'ятисотенницями Марією Демченко і Мариною Гнатенко з Старосілля. За звітами дівчата отримали по 500 ц солодких буряків із 1 га. Ланка Горпини Мороз не добрала до 500 ц, зібравши по 450 ц. Як нагороду, на ланку пообіцяли дати дві безкоштовні путівки на лікування. Навесні, коли на цукрові плантації налітає кузка, дівчата після великого граду збирали довгоносика в канавках, якими були обкопані плантації. На землі було повно крижаних крупинок, а вони працювали босоніж. Після цього в Горпини відібрало ноги, і вона лежала прикута до ліжка. З путівкою на лікування чомусь зволікали. Тож Горпина, не піднімаючись з ліжка, написала листа в Москву до Сталіна. Через якийсь час приїхали з району, вручили їй путівку і квитки на поїзд на двох. Чоловік відвіз її влітку 1937 року в Одесу на курорт Хаджибей, а в 1938 – в Куяльник.
Здоров'я Горпина Андріївна підлікувала, але в ланку не повернулася. З 1936 року почала працювати в дитячому будинку с. Хлистунівка. Багато уваги жінка надавала розшуку родичів тих дітей, які з 1933 року проживали в дитбудинку. Перед 1941 роком залишилися тільки діти із Хлистунівки, батьки яких померли під час голодомору. В їхній сім'ї жила сирота – Катя Гришко, батьків якої не можна було знайти. Дівчинка називала Горпину матір'ю. Жила вона в них до заміжжя. І до кінця свого життя родичалася з її дочкою Зіною.
Чоловік Горпини – Яків Мороз пішов на фронт і невдовзі загинув. Горпина до кінця своїх днів залишалася вдовою. Після війни вона очолила в колгоспі бригаду, а потім стала ланковою з вирощування коксагизу – каучуконосної культури. Згодом, за станом здоров'я, мусила змінити роботу – її призначили завідувати колгоспними дитячими яслами, яких було дев'ять у селі. Розміщувалися ці заклади на кожній бригаді у великих селянських хатах. Горпина Андріївна відповідала за харчування, виховання і побут дітей. Працювала завідувачкою до 1960 року, а потім у свою хату прийняла бригадні дитячі ясла і сама займалась вихованням дітей.
Коли ж здоров'я не дозволило працювати далі, Горпина вийшла на заслужений відпочинок. Проте не сиділа склавши руки: займалася домашнім господарством, доглядала онуків, а вечорами в її оселі часто збиралися солдатські вдови, адже з війни в село не повернулося 467 осіб. Життя солдатських вдів було невтішне: одержували мізерну пенсію, ніхто їм не допомагав. Тоді вирішила Горпина написати листа в Москву до Генерального секретаря ЦК КПРС Брежнєва. Лист дійшов, темою зацікавилися столичні журналісти. У 1980 році до Хлистунівки навіть завітала знімальна група на чолі з відомим актором і режисером Євгеном Матвєєвим. Відтоді на долю солдатських вдів почали більше звертати уваги, надали їм деякі пільги.
Померла Горпина Андріївна 15 лютого 1982 року. Всі витрати на похорон узяв на себе колгосп. Поховали жінку з почестями. Горпина Мороз гідно прожила свій вік на землі.
На фото: 1.Горпина Мороз. 2.Подружжя Яків і Горпина Морози, фото 1930-х років.