Не так багато серед уродженців Городища футболістів, що виступають у професійних командах України. Цим матеріалом ми познайомимо Вас з талановитим городищенським «Левом».

Мова йде про Віталія Грицая – півзахисника футбольного клубу «Львів», котрий нині виступає у Першій лізі.

Віталій народився 20 січня 1991 року в м. Городище. Свою футбольну діяльність розпочинав, як і всі місцеві хлопчаки, з ДЮСШ м. Городище (перший тренер Олександр Яремчук). Ставши декілька раз переможцем обласних змагань та учасником Всеукраїнських, Віталій приймає досить доросле, як на свої 14 років, рішення і вирушає на навчання до спортивного інтернату у смт. Щасливе, Бориспільського району, Київської області.

Уже в перший свій сезон за дитячу команду «Княжа» Віталій відіграв 19 мачтів в основному складі та забив 3 голи. Непогано як для новачка, чи не так? Це був сезон 2005-2006 років. В наступному сезоні за 20 зіграних матчів наш герой забив уже 10 голів. Далі був останній дитячий сезон 2007-2008 років, в якому наш герой забив 3 голи в 16 зіграних матчах. Увесь цей час поряд із Віталіком були його друзі-земляки городищани Рома Подгорський та Вова Карпенко, а також черкащанин Вова Танчик.

Закінчивши навчання в академії ФК «Княжа» Віталій підписує дорослий контракт з основною командою. Зрозуміло, що до основної команди молодому півзахиснику, було потрапити не так то і просто, його направляють до друголігової Княжа-2. Зігравши в 19 матчах, в яких переважно виходячи на заміну 17-річний Віталій прогресує і тим самим звертає увагу на себе зі сторони функціонерів ФК «Львів» (на той час ФК «Львів» це головна команда в структурі «Княжа-2», «Княжа», ФК «Львів»), а особливо тодішнього головного тренера «золотих левів» Сергія Ковальця, що явно симпатизував Віталію і покладав на нього та на його однолітків великі сподівання, як на майбутнє команди. Зігравши 6 матчів за «Львів-2» та забивши там 2 голи він дебютує у першій лізі 18 липня 2009 року. Але ж як дебютує – вже в першому своєму матчі Грицай забиває гол на виїзді у ворота Тернопільської «Ниви»!

Додамо, що до Першої ліги Віталій виступав за дубль ФК «Львів», що на той час грав у Прем’єр-лізі нашого футболу. Далі, з незрозумілих причин з приходом нового тренера керівництво ФК «Львів» навесні 2010 року розриває з Віталієм контракт.

Весь сезон 2010 він проводить в складі ФК «Городище», виступаючи в першості області серед команд Першої ліги. В цій команді він був беззаперечним лідером і наводив просто таки жах на голкіперів суперника під час виконання своїх фірмових штрафних ударів.

А далі, взимку 2011 року головний тренер уже столичної «Оболоні», не побоїмося цього слова, його футбольний хрещений батько – Сергій Ковалець, викликає Віталія Грицая на тренувальний збір до Анталії.

Пройшовши збори молодий гравець не витримує конкуренції серед більш досвідчених виконавців і залишає стан «пивоварів». У цей час його випадково на матчі зустрічає президент ФК «Львів» Кіндзерський і пропонує Віталію підписати контракт зі старим знайомим клубом. Перемігши в першій грі після зимової перерви «Кримтеплицю» з Молодіжного 2:1, в наступних іграх «леви» програли у Кіровограді «Зірці», потім «Сталі», переграли в Ужгороді «Закарпаття», та зіграли на нічиї проти «Енергетика», «Дністра» та «Геліоса». На сьогодні наш земляк є гравцем основного складу ФК «Львів» – команди, котра попри фінансові труднощі бореться за місце у Прем’єр-лізі.

Користуючись нагодою поставимо Віталію кілька питань.

Почнемо з твого дитинства. Як проходило твоє навчання у школі? Твій улюблений предмет.

Скажу відверто, що учитись я не дуже любив. Розумів, що ученого з мене не вийде, але знав, що це потрібно і мені знадобиться у житті. Завжди чекав свого улюбленого уроку – фізкультури.

Зараз у тебе контракт із ФК «Львів». До котрого часу він діє?

Я підписав контракт із клубом до червня 2011 року.

Ти уже досить довго проживаєш у Львові. Що можеш сказати про це місто? Що подобається?

За свою невеличку футбольну кар’єру я побував у багатьох містах України і мушу сказати, що тепер Львів став для мене як рідний. Тут живуть дуже привітні люди, які переживають за футбол і щиро вболівають за свою команду.

Розкажи про свій розпорядок дня. Де ти живеш? Який режим тренувань? Як проводиш своє дозвілля?

Я живу на квартирі зі своїми друзями – партнерами по команді – Вовою Танчиком, Андрієм Мостовим, Євгеном Чепурненком. Прокидаюсь я о 9 ранку, снідаємо, виходимо в парк, граємо у ігри з м’ячем. Потім у другій половині дня у нас тренування, яке триває близько 2 годин. Після футболу маємо вільний час. Я дуже люблю кіно. Ходжу на усі прем’єри. Часто разом зі земляком зі Сміли Антоном Крамаром.

Чи дотримуєшся спеціальної дієти? Яка улюблена страва?

Як такої дієти немає, їсти нам нічого не заборонено, але ми самі повинні тримати свою ігрову вагу на рівні, їсти в міру. Зараз є можливість кyштувати страви різних культур, але найбільше я люблю українську кухню. Особливо страви, які готує моя мама.

Чи часто ти спілкуєшся, бачишся з батьками?

Я телефоную до них щодня, а коли видається можливість – обов’язково приїжджаю в рідне Городище.

Чи буває так що порушуєш дисципліну, адже навколо багато спокус?

Ми уже дорослі чоловіки, професіонали, тому підтримуємо дисципліну і поза межами футбольного поля також. Часом хлопці довго засиджуються в клубах, але вони у будь-якому разі повинні бути на тренуванні.

Хто твій кумир дитинства і на кого ти хочеш бути схожим зараз?

Раніше я захоплювався грою француза Зінедіна Зідана, а зараз мені до вподоби гра іспанця Ін’єсти.

Яка твоя улюблена команда сучасності?

«Барселона». Це фантастична команда. Про це говорять навіть футболісти інших грандів футболу. А в Україні – столичні «Динамо» і «Оболонь», яку тренує Сергій Ковалець.

Хто для тебе Сергій Ковалець? Що це за людина?

Ця людина – професіонал, про що красномовно говорять перемоги його команди над «Шахтарем» і «Динамо». У його розумінні футбольна команда – це родина. Він влаштовує різноманітні акції, такі як вилазка на шашлики або матчі проти фанатів чи журналістів.

І все ж, кого ти можеш назвати своїми футбольними батьками?

Це мої перші тренери, з якими я робив свої перші кроки у професіональному футболі - Олександр Михайлович Косовець та Юрій Тенгізович Фокін.

Улітку 2009 р. під час товариського матчу ти забивав навіть у ворота «Металіста». Чи не цікавились тобою представники харківської команди?

Ні, не цікавились. Принаймні я про це нічого не знаю.

Проти кого з відомих футболістів доводилось пограти?

Це, як ви уже знаєте, гравці «Металіст», а також Олександр Косирін, Валентин Полтавець, які грають за «Дністер» Овідіополь та інші.

Як ти ставишся до ліміту на легіонерів?

Я вважаю, що легіонерів не повинно бути, адже українці не гірші. Є клуби із хорошими селекційними службами – такі як «Шахтар», «Динамо», «Металіст», «Дніпро», а інші купують гравців також рівня як і українці. То чи є сенс витрачати величезні кошти на придбання іноземців, замість того, щоб довіряти «синам України»? Від цього страждає збірна і український футбол в цілому.

Тобі не вдалось пробитись у склад «Оболоні», але там зараз грає твій земляк Костя Махновський. Ви підтримуєте з ним зв'язок?

Так, ми переписуємось у Інтернеті.

Хто твій друг у ФК Львів? І взагалі найкращий у житті?

Мої найкращі друзі – футболісти. Це хлопці, з якими я граю у команді – Танчик, Крамар та інші.

Цього сезону ФК «Городище» гратиме у Вищій обласній лізі. Що ти думаєш з цього приводу?

Я не бачив рівня команд Вищої ліги, але за результатами виступів команди у Першій лізі можу передбачити, що городищани не будуть хлопчиками для биття, хоча й за медалі не поборються. Серед їх гравців є хороші виконавці. Якщо вони підвищать вимоги до себе і серйозно підійдуть до своїх обов’язків, то з цього буде толк.

У нас є талановита молодь. Чого не вистачає місцевому футболу для розвитку?

Як на мене – це відсутність футбольного інтернату, де під керівництвом хороших тренерів можна було б збирати найкращу молодь області і розвивати їх таланти, відривати їх від спокус вулиці. З цим погоджуються також і мої земляки – футболісти «Львова».

Що ти побажаєш молодим футболістам?

Бажаю усім футболістам проявляти характер, не мати шкідливих звичок і щоденно працювати над собою, бо це знадобиться у житті.

Дякуємо Віталію за розмову та бажаємо йому спортивних успіхів і всіляких гараздів.

Фото прес-служби ФК "Львів"