В українців, як і в інших східних слов’ян, прізвище є частиною трьохчленної особової назви людини, до якої входить ім’я, назва по батькові і власне саме прізвище. Саме вона вирізняє кожну людину від інших людей. Іван Франко в своїй науковій праці “Причинок до української ономастики” (1906) писав, що особова назва людини – це її вірний і невідступний товариш, який супроводить людину від колиски до могили, хто і крокує поруч з нами із заслоненим обличчям: ми переважно не знаємо, яке його походження та значення. Розкрити це обличчя і, по можливості, пояснити походження прізвищ жителів Городищенського краю поставив собі за мету автор цього доробку.

Наші прізвища виникли порівняно недавно. Згадаймо часи Київської Русі, коли навіть князі мали лише імена: Олег, Святослав, Володимир, Мал... Або літописець Нестор... Поступово, десь із ХІІІ ст., до імен додавалися назви, які, найімовірніше, ставали індивідуальними прізвиськами, бо ще не переходили на нащадків. І лише наприкінці ХVІІІ–на початку ХІХ ст. в усіх верствах українського суспільства закріпилися постійні родові прізвища.

Від чого ж творилися українські прізвища? Матеріалом для цього були імена, назви місць проживання чи походження, назви постійного заняття (професії), індивідуальні ознаки (фізичні, психічні та інші властивості) першого носія прізвища тощо.

Слід звернути увагу на найпоширеніші українські прізвища, які закінчуються на –енко. Цей суфікс прилучався спочатку до батькового імені і позначав сина: Андрієнко – син Андрія. Далі він поширився на інші слова, що вказували на заняття, національність, індивідуальні ознаки батька: Бондаренко – син бондаря тощо.

Розглянемо основні лексико-семантичні групи прізвищ, взявши за джерело “Телефонний довідник м. Городище і Городищенського району” (2005).

1. Відімені прізвища

Історія не знає такої епохи, коли б у людини не було імені. Отож, коли виникла потреба розрізняти людей, які мали однакові імена, а згодом створили родові назви, то, природного, першою основою для творення цих назв стали саме імена – переважно імена батька, матері, діда чи іншого предка.

Прізвища, утворені від імен, становлять помітну групу і серед жителів Городищенського району. Основою для їх творення стали самі імена, що перейшли у прізвище (Богдан), імена, які перейшли у прізвище з використанням різних патронімічних суфіксів -ич, -ович, -енко, -ук, -ак, -чук та інші (Артеменко, Назарук); здрібнілі імена з суфіксами -ко, -ик, -ук, -ець та інші (Гринюк, Митько).

1.1. Прізвища, утворені від чоловічих імен

Переважна більшість відіменних прізвищ (до 90%) утворилася від чоловічих імен, тобто імен чоловічого предка роду.

Аврамченко – від давньоєврейського Аврам, Абрам.

Адамський – від давньоєврейського Адам.

Андрієнко, Андрійченко, Андрющенко – від давньогрецького Андрій.

Андрейко, Андрійко – від розмовної, здрібнілої форми імені Андрій.

Антоненко – від давньоримського Антін, Антон.

Артеменко – від давньогрецького Артем, Артемій.

Артюх – від здрібнілої форми імені Артем.

Богдан – слов’янське Богдан.

Борис – скорочене від слов’янського Борислав.

Вакуленко – від давньогрецького Вакула.

Василенко, Василюк – від давньогрецького Василь.

Васько – від здрібнілої форми імені Василь.

Васютинський – від здрібнілої форми Васюта<Василь.

Власюк – від давньогрецького Влас, Улас.

Власик – від здрібнілої форми імені Влас.

Гаврик – від здрібнілої форми давньоєврейського Гаврило.

Гаращенко, Герасименко, Герасимець – від давньогрецького Гарасим, Герасим.

Гнатенко – від давньоримського Гнат, Ігнат.

Гордієнко – від давньогрецького Гордій.

Григор, Грисько – давньогрецьке Григор, Григорій, Грицько.

Григорчук – від Григор.

Гриценко, Грищенко – від Григорій.

Грицай, Грицюк – від здрібнілої форми Грицай<Григорій.

Гринь, Гринюк, Гринник, Гриненко – від здрібнілої форми Гринь<Григорій.

Давиденко – від давньоєврейського Давид.

Данилюк – від давньоєврейського Данило.

Дацько, Дацьків, Дацюк, Даценко – від здрібнілої форми Дацько<Данько<Данило.

Дем’янець, Дем’яненко – від давньогрецького Дем’ян.

Денис – від давньогрецького Діонісій.

Денисенко – від Денис.

Дмитраш – від давньогрецького Дмитро, Димитріан.

Дорофій – давньогрецьке Дорофій, Дорош (Дорохтей).

Дорошенко – від Дорош.

Єременко – від давньоєврейського Ярема, Вересій (Єремій).

Єфімчук – від давньогрецького Юхим (Єфим).

Захарченко – від давньоєврейського Захар, Захарій.

Зінченко – від давньогрецького Зіновій.

Іванченко, Іваненко, Івановський – від давньоєврейського Іван, Іоан.

Івашкевич, Іващенко – від здрібнілої форми Івашко<Іван.

Івченко – від здрібнілої форми Івчик<Іван.

Ільченко – від давньоєврейського Ілля.

Іщук – від здрібнілої форми Ісько<Йосип.

Йосипенко – від давньоєврейського Йосип, Осип (Йосиф).

Йоненко – від давньоєврейського Іона, Йона.

Калініченко, Калінчук – від давньогрецького Каленик.

Карпенко – від давньогрецького Карпо.

Кас’яненко – від давньоримського Кас’ян.

Кириленко, Кириченко – від давньогрецького Кирило.

Клименко – від давньоримського Клим.

Кондратенко – від давньогрецького Кіндрат.

Корнієнко, Корнієвський – від давньоримського Корнелій, Корній.

Кость, Костенко, Костюченко – від здрібнілої форми давньоримського Костянтин.

Кузьменко – від давньогрецького Кузьма.

Лаврик – від здрібнілої форми давньоримського Лавр.

Лавренко, Лавринець, Лаврініченко – від давньоримських Лавр або Лаврентій.

Левченко, Левицький – від давньогрецького Лев.

Лукич, Лук’янець – від давньоримського Лук’ян, Лукіліан.

Любченко – від здрібнілої форми слов’янського Любчик<Любомир.

Макаренко – від давньогрецького Макар.

Максимюк, Максимович, Максименко – від давньоримського Максим, Максиміан.

Маньковський – від здрібнілої форми давньоєврейського Манько<Мануїл.

Мартиненко – від давньоримьского Мартин, Мартиніан.

Матвійчук, Матвієнко – від давньоєврейського Матвій, Матяш.

Матвійко – від здрібнілої форми імені Матвій.

Махно – від здрібнілої форми застарілого імені Єпімах.

Микитенко – від давньогрецького Микита.

Миколенко, Миколаєнко – від давньоргецького Микола (Никола, Миколай).

Минько – від здрібнілої форми давньогрецького Мина.

Миронюк, Миронченко – від давньогрецького Мирон.

Митя – від здрібнілої форми давньогрецького Дмитро, Дмитріан.

Михайленко, Михайловський, Михайлюк – від давньоєврейського Михайло.

Миць – від здрібнілої форми імені Михайло.

Мусієнко, Мусійчук – від давньоєврейського Мусій, Мойсей.

Мусійко – від здрібнілої форми імені Мусій.

Назаренко, Назарук – від давньоєврейського Назар, Назарій.

Науменко – від давньоєврейського Наум.

Нестеренко – від давньоєврейського Нестір, Нестор.

Нечипоренко – від давньогрецького Никифор, Нечипір.

Нікітенко – від російської вимови давньогрецького Микита.

Ніколаєнко, Ніколенко, Ніколюк – від російської вимови імені Микола.

Оверченко – від давньоримського Оверкій, Оверко, Овер’ян.

Олексієнко – від давньогрецького Олексій.

Олефіренко – від давньогрецького Олефір.

Омельчук, Омельченко – від давньоримського Омелян.

Онопрієнко, Онопрійчук – від давньогрецького Онопрій, Онуфрій.

Опанасець, Опанасюк – від давньогрецького Опанас, Панас, Танасій.

Осипенко – від давньоєврейського Осип (Йосип).

Остапенко, Остапець – від давньогрецького Остап, Євстахій, Стах.

Охріменко – від давньоєврейського Охрім, Єфрем.

Павленко, Павлюченко – від давньоримського Павло.

Павлушко – від здрібнілого Павлуша<Павло.

Панасенко – від Панас, Опанас.

Панько – від здрібнілої форми давньогрецького Пантелеймон.

Пархоменко – від давньогрецького Парфен, Пархом, Партен.

Петраш, Петренко, Петруха, Петрушенко – від давньогрецького Петро.

Петрик – від здрібнілої форми імені Петро.

Пилипей, Пилипенко – від давньогрецького Пилип.

Прокопенко, Прокопчук – від давньогрецького Прокіп, Прокопій.

Проненко – від здрібнілої форми Пронь<Прокіп.

Прохоренко – від давньогрецького Прохор.

Романенко – від давньоримського Роман.

Савенко, Савич, Савченко, Савчук – від арамейського Сава.

Сакун – від давньоєврейського Ісак (Сакій).

Самойленко – від давньоєврейського Самійло.

Семененко, Семенченко, Семенюк, Семеняка –від давньоєврейського Семен.

Сергієнко – від давньоримського Сергій.

Сидоренко – від давньогрецького Сидір.

Симоненко – від давньоєврейського Симон.

Степаненко, Степанець, Степашко – від давньогрецького Степан (Стефан, Стецько).

Стецюра, Стеценко – від Стецько.

Стефанський – від слов’янського Стефан.

Супрун – від давньогрецького Софрон, Сопрон, Супрун.

Тарасенко – від давньогрецького Тарас.

Терещенко – від здрібнілої форми давньоримського Терешко<Терентій.

Тимошенко – від давньогрецького Тимофій (Тиміш).

Тищенко – від здрібнілої форми давньогрецького Тишко<Тихін, Тихон.

Трофименко, Трофимець – від російської вимови імені Трохим.

Трохименко – від давньогрецького Трохим.

Троценко – від здрібнілої форми Троць<Трохим.

Устименко – від давньоримського Устим, Устин (Юстим, Юстин).

Федоренко, Федорченко, Федоряка, Федорюк – від давньогрецького Федір.

Федірко, Федь – від здрібнілої форми імені Федір.

Федина – від здрібнілої форми Федь<Федір.

Федостенко – від давньогрецького Феодосій, Федосій, Федос.

Філон – рідковживане Філон.

Філоненко – від Філон.

Філіпченко – від російської вимови імені Пилип.

Фоменко – від російської вимови імені Хома.

Харенко, Харченко – від здрібнілої форми давньогрецького Харко<Харитон.

Хіміч – від здрібнілої форми давньогрецького Хима<Юхим.

Хоменко – від давньоєврейського Хома (Тома).

Юзефович – від слов’янського Юзеф.

Юрик, Юрко – від давньогрецького Юрій.

Юр – від здрібнілої форми імені Юрій.

Юрчак, Юрченко – від здрібнілої форми Юрчик<Юрій.

Шимко, Шиманський – від польського Шимон.

Яковенко – від давньоєврейського Яків.

Ясиковський – від здрібнілої форми слов’янського Ясик<Ярослав.

Янчук, Яновський – від польського (чешського, словацького, білоруського) Ян.

Яременко, Яремчук – від давньоєврейського Ярема, Веремій (Єремій).

Яремко – від здрібнілої форми імені Ярема.

Ярмоленко – від давньогрецького Ярмолай, Єрмолай.

Ярошенко – від давньогрецького Ярош, Єрофій.

Яциник – від здрібнілої форми давньоєврейського Яцина<Яків.

1.2. Прізвища, утворені від жіночих імен

Серед основних типів українських прізвищ найменування, похідні від жіночих імен представлені невеликою групою утворень (до 10%). Вони виникали тільки в окремих випадках, коли батько був невідомий або давно помер чи виїхав і весь тягар утримання сім’ї та виховання дітей несла мати.

Назви, утворені від жіночих імен, могли стати не тільки прізвищами дітей, а часом і чоловіка, якщо дружина з того чи іншого погляду стояла вище нього. При творенні таких прізвищ найчастіше використовувалися суфікси -енко, -ук, -юк, -ич, -іч.

Варварський, Варварчук – від давньогрецького Варвара.

Варченко – від здрібнілої форми Варка<Варвара.

Галенко, Галич – від здрібнілої форми давньогрецького Галя<Галина.

Ганич – від давньоєврейського Ганна (Анна).

Горпинченко – від давньоримського Горпина, Агрипина.

Доценко – від здрібнілої форми давньогрецького Доця<Докія<Євдокія.

Євдошенко – від Євдокія.

Зорич – від словацького Зорина.

Кулина – від давньоримського Килина (Кулина, Якилина).

Ларченко – від здрібнілої форми давньогрецького Ларочка<Лариса.

Маренич, Маренюк – від давньоєврейського Марія.

Мартенко, Мартенюк – від давньогрецького Марта, Марфа.

Наталіч – від давньоримського Наталія.

Оксаніченко –від давньогрецького Оксана (Ксенія).

Оленич – від давньогрецького Олена.

Пазенко, Пазун – від здрібнілої форми давньогрецького Пазя<Пелагія, Палажка.

Парасюк – від давньогрецького Парасковія, Параска.

Устенко – від давньоримського Устина, Юстина (Устя).

Фещук – від здрібнілої форми давньогрецького Фея<Феоктиста.

Христич – від давньогрецького Христина, Христя.

2. Прізвища, утворені від назви місця проживання чи походження

Друге основне джерело виникнення родових прізвищ – це назва місцевості, де проживав або звідки походив основоположник роду. Коли людина не була місцева, усіх цікавило питання, звідки вона прибула, звідки походить. Визначення типу “уманець” або “поліщук” було достатньою характеристикою, що відрізняла пришельця від місцевого населення. Це визначення переходило на дітей і дальших нащадків, навіть якщо вони народилися на новому місці проживання, воно ставало їхнім прізвиськом, а згодом – родовим прізвищем.

2.1. Прізвища, які вказують на етнічне походження

Невелику групу жителів Городищини складають прізвища, які вказують на національне походження основоположника роду. При цьому, слід зауважити, що далеко не завжди перший носій такого прізвища належав до неукраїнського етносу. Досить було кому-небудь пуститися на якийсь час у мандри до іншого краю, щоб після повернення отримати від земляків відповідне прізвисько, яке згодом закріпилося як прізвище.

Арабський – від араб.

Волошин, Волошенюк – від волох, житель Волощини (нині Румунія).

Литвин, Литвиненко – від литвин (литовець чи білорус).

Ляховець, Ляховецький, Ляшко, Ляшкевич – від лях (поляк).

Москаленко – від москаль (житель Московщини (Московії).

Татарчук – від татарин.

Турчак – від турок.

Циганчук – від циган.

Швед – від швед, житель Швеції.

2.2. Прізвища, утворені від назв давніх племен і діалектичних груп

Бойко – від бойки, етнографічна група українців.

Мазур – від мазури, етнічна група, що мешкає на північному сході Польщі.

Поліщук – від поліщуки, етнографічна група українців.

Русин – від русини, самоназва жителів Закарпаття.

2.3. Прізвища, утворені від назв окремих частин української та суміжних територій

Басараб – житель Бессарабії (нині Молдова).

Донський – житель земель Війська Донського.

Запорожець – житель Запоріжжя.

Чорноморець – житель Причорномор’я.

2.4. Прізвища, утворені від назв конкретних населених пунктів

Берлінський – від м. Берлін.

Горохівський – від м. Горохів Волинської області.

Кам’янець – від м. Кам’янець-Подільський.

Кам’янський – від м. Кам’янка.

Канівець – від м. Канів.

Киян, Кияниченко – від м. Київ.

Кобиляцький – від с. Кобеляки Полтавської області.

Коломієць – від м. Коломия.

Косовський – можливо від м. Косів Івано-Франківської області.

Мошинець, Мошинський – від с. Мошни Черкаського району.

Московченко – від м. Москва.

Прилуцький – від м. Прилуки Чернігівської області.

Рибницький – від м. Рибниця.

Римський – від м. Рим.

Уманець – від м. Умань.

Черкас – від м. Черкаси.

2.5. Прізвища, які загально вказували на місце проживання

Байрак – у байраку.

Береговий – на березі.

Вигонний – на вигоні.

Гай, Гайовий – у гаю.

Діброва – у діброві.

Дніпровський – поблизу Дніпра.

Дунаєвський – поблизу Дунаю.

Заболотний – за болотом.

Завалій – за валом.

Завгородній – за городом.

Загайський – за гаєм.

Загірський – за горою.

Задорожній – за дорогою.

Залевський – за левадою.

Замогильний – за могилою

Заставний – поблизу застави.

Затоковий – за током.

Заярний – за яром.

Кутовий – на кутку.

Лісовий – у лісі.

Нагорний – на горі.

Озерний, Озірний – поблизу озера.

Острівський – на острові.

Островерхий – на гострій вершині.

Підберезний – під березами.

Підвисоцький – під височиною.

Підгайний – під гаєм.

Підгрушний – під грушею.

Піддубний, Піддубняк – під дубом.

Підмогильний – під могилою.

Степко – у степу.

Хуторянський – на хуторі.

Ямковий – поблизу ями.

Яровий, Яровенко – у яру.

3. Прізвища, утворені від назви професії або за соціальною належністю

Досить значна група прізвищ жителів Городищенського краю пов’язана з соціальною належністю або з постійним заняттям (професією чи посадою) свого першого носія. Це були назви, які чітко відрізняли окрему особу від її оточення.

Прізвища, утворені від назви професії, легко передавалися нащадкам і ставали спадковими, бо і сама професія часто переходила із покоління в покоління.

3.1. Прізвища, які вказують на належність до адміністрації країни та війська

Артикула – від застарілого артикул – стаття, розділ або параграф якого-небудь закону, розпорядження тощо.

Атаманенко – від отаман – виборний ватажок військового загону козаків.

Городових – можливо від городовий – нижчий чин міської поліції.

Джур, Джура, Цюра – від джура – зброєносець у козацької старшини.

Козак, Козаченко – від козак, вільна людина, житель Запоріжжя.

Комісар, Комісарчук – від комісар – урядовець, що виконував поліційні функції, пристав.

Компанієць,– від компанієць – козак легкокінного гетьманського полку.

Король, Королюк – від король – монарх, самодержавець.

Курінний – від курінь – окрема частина Війська Запорізького.

Осауленко – від осавул – виборна службова особа у ХVІІ–ХVІІІ ст.

Пушкар – від пушкар – козак-артилерист.

Ратушний – від ратуша – приміщення органу міського самоврядування.

Сердюк – від сердюк – військове звання у Запорізькій Січі.

Хорунжий – від хорунжий – військове звання у Запорізькій Січі.

3.2. Прізвища, які вказують на належність до соціального стану і участь в боротьбі народу за визволення

Багатченко, Багацький, Богач, Богатченко – від багатій, заможна людина.

Бідна – від бідняк, незаможна людина.

Босий, Босенко – від босий, малозабезпечений.

Гайдамака – від гайдамака, народний месник, що діяв на Правобережжі у ХVІІІ ст.

Гайдук – від гайдук – солдат придворної охорони, охоронець, драбант.

Голяк – від голий, малозабезпечений.

Дворовий – від дворовий, той, хто обслуговує панський двір і живе при ньому.

Дворецький – від дворецький – старший лакей у панському дворі.

Дейнеко – від дейнека – селянин, що брав участь у народний повстаннях на Гетьманщині в ХVІІ–ХVІІІ ст.

Палій – від палити, той, хто робив підпал (можливо панської садиби).

Панченко – від панич, молодий пан, барчук.

Полупан – від напівпан, той, хто доводив своє панське походження.

Погорілий – від погорілець, той, хто втратив майно під час пожежі.

Селянко – від селянин, житель села.

Шляхтиченко – від шляхтич, представник суспільної верхівки.

3.3. Прізвища, що вказують на ремесло, професію, вид заняття

Значна група прізвищ жителів Городищини виникла від назви професії першого носія прізвища (Гончар, Коваль). Прізвища, що закінчувались на -енко, -ук (-юк), означали “син” (Гончаренко – “син гончара”, Ковальчук – “син коваля”). Деякі прізвища походять від жартівливих прізвиськ людей тієї чи іншої професії, ремесла (кличка мельників – Круподеря).

Бацан – від діалектного бац – старший вівчар.

Бердник – майстер, що виробляє берда – деталь ткацького верстата.

Боговик – продавець ікон.

Бондар, Бондаренко – майстер, що виробляє діжки, бодні і т. п.

Бров’ярський – можливо від бровар, пивовар, або виходець із Броварів.

Будченко – від будник, робітник поташного заводу, будні.

Бурлака – робітник, що разом з іншими тягне линвою річкове судно вгору проти течії.

Веретільник – від веретенник, той, хто виготовляє веретена.

Воскобійник – той, хто добуває віск з вощини (русифікована форма).

Гайдай – пастух овець.

Гаптар – майстер золотошвей.

Гарбар – застаріле – кушнір.

Гонтар – майстер, що виготовляє гонту – дерев’яну черепицю.

Гончар – майстер, що виготовляє посуд та інші вироби з глини.

Горшкодер – жартівливе прізвисько гончарів.

Грабар, Грабенко, Грабовий – робітник на земляних роботах, землекоп.

Гробовий – майстер, що виготовляє гроби.

Дегтяр, Діхтяр, Діхтяренко – той, хто виготовляє і продає дьоготь.

Засядьвовк – мисливець, полював на вовків.

Золотар – те саме, що ювелір або в переносному, застарілому значенні, той, хто займається очищенням вигрібних ям, асенізатор.

Карбовський – можливо від застарілого карбівничий – лісник.

Качкар – той, хто розводить і доглядає свійських качок.

Клепко – від клепальник – робітник, що займався клепанням.

Коваль, Коваленко, Ковальчук, Ковальський – майстер, що виготовляє металеві предмети.

Ковшар – майстер, що виготовляє ковші.

Козяр – той, хто розводить і доглядає кіз.

Колісник – майстер, що виготовляє колеса.

Коноваленко – від коновал, той, хто не маючи ветеринарної освіти, займався каструванням і лікуванням коней.

Конюх – той, хто доглядає коней.

Коритник – майстер, що виготовляє корита.

Котляр – той, хто робить казани і лагодить їх або робітник, що обслуговує парові казани, котельник.

Кошеленко – від кошикар, майстер, що плете кошики.

Кравець, Кравченко, Кравчук – фахівець із пошиття одягу.

Круподеря – жартівливе прізвисько мірошників.

Кучер, Кучеренко – візник – людина, яка править кінним екіпажем.

Кушнір – фахівець, що вичиняє хутро із шкіри та шиє хутряні вироби.

Лимар – майстер, що виготовляє ремінну збрую.

Лісницький, Лісовський – від лісник, лісовий сторож.

Майданик – той, хто працює на смолярні (майдані).

Майстренко – від майстер – фахівець з якого-небудь ремесла, митець або керівник окремої ділянки виробництва.

Маляренко – від маляр – робітник, що займався фарбуванням будов, стін приміщень тощо.

Маркитаненко – від маркитан – той, хто торгував харчами, напоями та дрібними предметами солдатського вжитку при арміях ХVІІ–ХІХ ст.

Мельник, Мельничук – власник млина або той, хто працює у млині.

Мірошник, Мірошниченко – те саме, що й мельник.

Милокост – жартівливе прізвисько миловарів.

Могильний – від могильник, той, хто копає могили.

Мурейко – від застарілого мурей (сермяга) – мужик, селянин.

Овчаренко – від вівчар, той, хто доглядає овець.

Олійник – той, хто добуває і продає олію.

Паришкура – жартівливе прізвисько кушнірів.

Пасічник – той, хто займається розведенням бджіл.

Пастушко – від пастух – той, хто пасе стадо, череду, отару.

Пахаренко – від пахар – орач.

Плугатар – той, хто працює біля плуга.

Почтар – працівник пошти.

Прядко – від прядка – верстат для ручного прядіння.

Ременюк – майстер, що виготовляє ремені.

Рибак, Рибалко, Рибаченко – людина, яка займається рибальством.

Рибидайло – жартівливе прізвисько рибалок.

Римар – те саме, що й лимар.

Різник, Різніченко – той, хто ріже тварин.

Рубан – від рубач, той, хто рубає ліс, дерева.

Рудник – застаріле – рудокоп.

Свинарчук – від свинар – той, хто розводить і доглядає свиней.

Смоляр – робітник смолярні.

Солодун, Солодуха – той, хто виготовляє солод.

Стадник – застаріле – пастух.

Столярчук – від столяр – фахівець, що займається обробкою дерева і виготовленням виробів із нього.

Тертичний – від тертичник, той, хто розпилює дошки.

Тесленко – від тесля, те саме, що й столяр.

Ткач, Ткаченко, Ткачук – робітник, майстер, який виготовляє тканини на ткацькому верстаті.

Токаренко – від токар – фахівець з механічної обробки металу, дерева тощо.

Торгало – від торгаш – торговець, купець.

Тютюнник – продавець тютюну.

Фурман – застаріле – візник.

Хомутянський – можливо від хомутяр – майстер, що виготовляє хомути, або виходець із с. Хомутець.

Чабан – те саме, що й вівчар (пастух).

Чередніченко – від чередник, пастух.

Чумаченко – від чумак – візник і торговець, який перевозив на волах сіль, рибу та інші товари.

Шаповал – майстер, який виготовляє шапки.

Швець, Швачка, Шевченко – майстер, який шиє взуття, чоботар.

Шинкаренко – від шинкар – власник чи працівник шинку.

Шкляр – від скляр – майстер, що вставляє скло у вікна, двері тощо.

3.4. Прізвища, які вказують на належність до освіти і мистецтва

Бандурко – від бандура – музичний інструмент; був бандуристом.

Барабан – від ударного музичного інструмента; грав на барабані.

Вертепа – від вертеп – ляльковий театр; показував вистави.

Дудник – той, хто грає на дуді.

Кобзар – той, хто грає на кобзі.

Музика – той, хто грає на музичних інструментах, музикант.

Письменний – той, хто навчений письму.

Співак – той, хто співає.

Скрипник – від скрипка – музичний інструмент; був скрипалем.

Танцюра – той, хто танцює, танцюрист.

Цимбал, Цимбаленко, Цимбалюк – від цимбали – музичний інструмент; був цимбалістом.

Школьник – той, хто навчається, школяр (русифікована форма).

3.5. Прізвища, які вказують на належність до церковного життя

Дякун, Дяченко, Дячковий – від дяк, служитель православної церкви, який допомагає священикові під час відправи.

Ладан – від ароматичної смоли, яку використовують для куріння під час релігійних обрядів.

Молибог – від словосполучення молитися богу.

Пономар, Пономаренко – від пономар – служитель церкви, який запалює свічки, готує кадило, дзвонить в дзвін тощо.

Попович – від піп, син попа.

Рабинчук – від рабин – служитель культу єврейської релігійної громади.

Титаренко – від титар – церковний староста.

4. Прізвища, утворені за індивідуальними ознаками перших носіїв

Значну групу прізвищ жителів нашого краю складають прізвища, основою для творення яких була характерна особиста ознака, що виділяла людину з її оточення. Прізвища такого типу виникли з первісних сільських, але в більшій мірі козацьких прізвиськ. Основою для створення прізвиська могла бути як позитивна, так і негативна ознака. Проте більшість прізвиськ такого роду мала насмішкуватий характер.

4.1. Прізвища за зовнішніми ознаками першоносія

Безверхий – можливо ходив оголений, без верхнього одягу.

Беззубий – втратив зуба.

Безніс, Безносенко – втратив носа.

Безпалий – втратив палець.

Безпояско – ходив без пояса.

Білан, Білашенко, Білик, Білявський – мав біляве волосся.

Білоус – носив білі вуса.

Величко – мав велику фігуру.

Вухань – мав великі вуха.

Ганжа – мав якусь ваду.

Гаркавий, Гаркуша – гаркавив при вимові.

Гладкий – мав повне тіло, вгодований.

Головатий, Головко – мав велику чи малу голову.

Горбань, Горбатенко, Горбенко – був горбатим.

Губатий, Губеня, Губенко – мав товсті чи тонкі губи.

Джулай – від джулий – безвухий.

Дзюба – від дзюбатий – рябий від віспи.

Дрібняк – мав дрібну фігуру.

Дуженко – мав велику фізичну силу.

Жила, Жиленко – мав випнуті жили або був скупим, жадібним до грошей.

Жмур – мав звичку жмуритися, примружувати очі.

Заїченко – заїкався при вимові.

Зализа – мав дуже гладенько зачісане волосся.

Здоровець – мав сильну статуру.

Капловухий – мав обрізані чи малі від природи вуха, коротковухий.

Кирпатий – мав короткий, задертий догори ніс.

Ковтун, Ковтенко – можливо швидко їв, ковтав їжу або говорив нерозбірливо, ковтав слова.

Косий, Косенко – мав косі очі.

Костогриз – любив гризти кістки.

Кривенко – мав коротку або пошкоджену ногу, кульгавив.

Криворучко – мав криву руку.

Кривошея – мав криву шию.

Кудренко – мав кучеряве волосся.

Кужба – той, хто горбився.

Куценко – мав невеликий зріст.

Лапченко – мав великі руки, як лапи.

Лисак, Лисенко – був лисим.

Лупашко – часто кліпав (лупав) очима.

Малий, Малишенко, Малишко – був малим на зріст.

Масюк – від виразу масюсінький – крихітний, дуже малий.

Моргун – мав звичку моргати очима.

Негрун – був чорнявим, як негр.

Нечухраний – можливо не слідкував за зовнішністю, нечупара.

Острогруд – мав випнуті груди.

Патлай – мав густе, скуйовджене волосся.

Пащенко, Пащук – мав великий і некрасивий рот, як паща (звіра, риби).

Перебийніс – мав перебитий (горбатий) ніс.

Пикало – мав несимпатичне обличчя.

Пихтюк – той, хто пихкав – видавав своєрідні звуки, курячи люльку чи цигарку.

Повзун – дуже повільно ходив, наче повзав.

Пузенко – мав великий живіт.

Рижевський – мав руде волосся.

Рябець, Рябчич – був покритий ластовинням або шрамами від віспи.

Сивак – мав сиве волосся.

Синезуб – мав пошкоджені чи хворі зуби.

Скалига, Скалиженко – мав звичку скалитися – широко посміхатися, переважно глузуючи.

Скопець – той, кому було зроблено кастрацію.

Скороходько – дуже швидко ходив.

Слинько – той, в кого постійно тече слина із рота або безвільна, безхарактерна людина.

Спіпченко – був сліпим або недобачав.

Смага – мав сухість губ.

Старик, Старченко – був похилого віку, старшим за інших.

Сторчоус – мав загнуті до верху вуса.

Сухоребрий – був дуже худим.

Товстенко – мав товсте тіло, товстун.

Товстоп’ят – мав товсті п’яти.

Ус, Усенко – мав гарні (довгі) вуса.

Чепурний – був чистим, охайним, акуратним.

Чорнобривець – мав чорні брови.

Чорноус – мав чорні вуса.

Чубаренко – той, хто має чуб, чубчик.

Чупринюк – мав гарне волосся на голові.

Шепель – шепелявив при вимові.

Штанько – носив дорогі (гарні) штани.

Шрамко – мав на обличчі шрам.

Шубко – носив особливу (дорогу) шубу.

Щербак, Щербина – мав пошкодженого (надбитого) зуба.

4.2. Прізвища за психічними властивостями першоносія

Бабенчук, Бабич, Бабенко, Бабюк – був небайдужий до жінок.

Байда – був безтурботною людиною, гульвіса.

Базило – любив багато говорити, базікати.

Басюк – говорив голосно, басом.

Берко – був охочим, беручким або чіпким, липучим.

Безкровний – можливо втратив кровних родичів, без рідні.

Благовісний – був не сповна розуму, божевільний.

Вибрик – любив пустувати, легковажно поводитися, вибрикувати.

Верещака – мав пронизливий різкий голос (крик, виск).

Глушко – був глухим, недочував або був байдужим, неспівчутливим.

Говоруха – любив швидко (багато) говорити.

Голосій, Голосун, Галасун – голосно причитав при виконанні весільного чи жалобного обрядів.

Гонор – мав перебільшене уявлення про власну гідність, гонористий, пихатий.

Гордий – був сповнений особистої гідності, самоповаги або був пихатим.

Гуцаленко – від гупати – підстрибувати, підскакувати під дією чого-небудь.

Гава – не любив робити, байдикував або був неуважним, роззява.

Добрянський – був доброзичливим, чуйно ставився до людей.

Дремлюк – любив подрімати або надто мляво, повільно все робив.

Задерака – часто вдавався до бійки, сварки, глузування.

Компанієнко – можливо був товариський, любив компанії.

Крикун, Кричун – дуже голосно вигукував, говорив.

Ласкавий – був привітним, доброзичливим, добрим або милим, ніжним.

Лінивий – не любив працювати, ледачий або робив все нешвидко, повільно.

Лузан – любив лузати, лущити горіхи, насіння тощо.

Лютий – був жорстоким, нещадним.

Марченко, Марчук – можливо від марчити – марнувати, марнотратити.

Масницький – був улесливим, підлабузник або був хтивим.

Мовчан – був мовчазним, не висловлював привселюдно своїх думок.

Надутий – був часто розгніваним, насупленим, незадоволеним.

Наливайко – любив наливати, пригощати.

Нездолій – був нездоланним – таким, якого неможливо або не вдається здолати, перемогти.

Несміян – був похмурим, не любив сміятися.

Нечитайло – не вмів або не любив читати.

Плаксієнко – часто плакав або був сповнений безнадії, смутку, жалю.

Плигач – гарно плигав, робив стрибок або був неврівноважений, задерикуватий.

Понурко – був сумним, зажуреним або ходив з опущеною головою (поглядом).

Правдюк – був чесним, завжди говорив правду.

Радченко, Радчук – той, хто завжди давав поради або радився – спільно обговорював які-небудь питання.

Ревуцький – несамовито кричав або співав низьким, грубим голосом.

Розумний – гарно мислив, був розсудливим, кмітливим.

Скорик – був скорим, тобто швидким, моторним.

Солодкий – був улесливим, надмірно або нещиро любязним.

Тихоліз – тихо лазив або був дуже обережним, спокійним.

Тупота – любив тупотіти – часто і густо стукати ногами.

Турло – вмів гарно турляти – сильно штовхати, кидати.

Хижий, Хижняк – той, хто наживається, збагачується за рахунок інших.

Хропак – видавав уві сні хрипкі звуки, хропів.

Цабенко – був чи намагався бути поважною, важливою особою

Чхало – часто чхав або був байдужим, якому на все “начхати”.

Шатило – говорив неправду, брехун.

Шкребко, Шкребтій – той, хто шкребеться або турбує, непокоїть, дратує інших.

Шумило – любив розмови, пересуди або був занадто галасливий.

Штограм – можливо шепелявив, говорив “ што грам” або любив випити по “сто грам”.

Щасливий – той, хто відчуває найвище задоволення від життя, кохання тощо.

Походження прізвищ жителів Городищенського району (Друга частина матеріалу)