Владислав Городецький – видатний зодчий, автор багатьох відомих споруд, якого знають і пам’ятають в Україні, Польщі та Ірані. Власне своїм його вважають і проляки, і українці, і росіяни. Поляки – тому, що він походив із старовинного шляхетського роду з Поділля; українці – тому, що він народився і довгий час жив на Україні; росіяни – тому, що він був підданий тогочасної Російської імперії. Останні два роки життя В.Городецький провів в Ірані розбудовуючи шахську столицю – Тегеран. Там же він був і похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб в січні 1930 р. Але найвідоміші архітектурні шедеври В.Городецького знаходяться в Києві. Це будинок з химерами на Банковій, 10 та Державний музей українського образотворчого мистецтва.

Владислав Городецький залишив свій доробок і на Черкащині, зокрема в Черкасах, Умані, Городищі, селах Байбузи і Мошни – Черкаського та Старосілля – Городищенського районів. Коли ж і за яких обставин він побував у нашому краї?

Роботи для Балашових

Особи "вільних професій", до яких належать і архітектори, потребують сталих і заможних замовників. Тривалий час В.Городецький працював на російських дворян Балашових, які мали величезні маєтності на Києвщині та Поділлі.

Микола Петрович Балашов, обер-єгермейстер Височайшого двору, володів у Подільській губернії 24 269 десятинами української землі. Ще більші маєтності, на півдні Київської губернії, належали його дружині Катерині Андріївні Балашовій, уродженій Шуваловій. Маєток дістався їй 1884 р. у спадок від рідного дядька, світлійшого князя С.М.Воронцова. Їй при містечках Мошни і Городище належало 43 590 десятин землі. Величезний, багатющий маєток простягався на 60 верств від Дніпра, обіймав терени 6 волостей з 2 містечками і 17 селами.

Одержавши цей спадок, К.А.Балашова заходилася розбудовувати маєток, де на той час економіка і господарство дещо підупали. Запросивши здібних, досвічених фахівців володарка через 10 років мала зразково поставлене господарвсво – багатогалузеве і прибуткове.

У 1896 р. на Ніжегородському ярмарку Мошногородищенський маєток представив як експонат капітальну працю керуючого маєтком М.Ю.Філіпченка. Це був детальний, на 576 сторінок, опис маєтку і його економічної діяльності. Є в ньому і згадка про В.Городецького. "За последние четыре года был нашим консультантом, а иногда и архитектором молодой гражданский архитектор Владислав Владиславович Городецкий, который имеет большое количество работ в Киеве; ему мы обязаны проэктами и сооружением Мошенской больницы, здания Александрийской винокурни (в с.Байбузи – М.Щ.) и прекрасным проэктом конюшни конторного двора. Исполнением же всех чертежных работ, а также исполнением рабочих чертежей, занимался всегда наш чертежный кабинет при Главной Городищенской конторе, которая пребывает уже много лет под руководством опытного землемера А.В.Остржинского".

До цього видання додавався альбом, що містив "21 исполнительный проэкт построек и сооружений". Це креслення здійснених споруд маєтку, виконаних у зазначеній креслярні, серед них і роботи В.Городецького.

Стайні для їздових коней при конторі Мошногородищенського маєтку В.Городецький спроектував мурованими, з центральним ризалітом і датою в трикутному розірваному фронтоні "1895". Високо підняті вікна давали світло у власне стайні, а півциркульні вікна – у фуражне горище. У дворядно розташованих стійлах передбачалося утримання сорока коней.

Пізніше Владислав Городецький виконав інші архітектурні та інженерні замовлення К.Балашової, зокрема шлюзи на річці Вільшанці біля с.Старосілля. У вказаному альбомі креслень цей прект вказаний як "каменный водоспуск Старосельского пруда".

Отже, пртягом 1892 – 1897 років, В.Городецький не один раз бував у Городищі, де зустрічався з керуючим маєтком М.Ю.Філіпченко і керівником креслярні Головної контори О.В.Остржинським. До-речі, стайні для їздових коней знаходилися на подвір’ї цієї контори.

На сьогоднішній день обидва приміщення вже давно відсутні. Місце де вони знаходилися визначити точно доволі важко. Є припущення, що Головна контора і стайні були розташовані в центрі, навпроти Михайлівської церкви, на території сучасного дитячого ревмосанаторію. Шлюзи в с.Старосілля теж не збереглися. За спогадами старожилів вони були зруйновані під час бурхливої повені весною 1917 р.

Мисливець за пригодами

Владислав Городецький був талановитою і багатосторонньою людиною. Йому властиві були почуття пригод і новаторства. Так, він мав один з перших легкових автомобілів і піднімався в небо з першими київськими авіаторами. В.Городецький чудово малював, захоплювався ювелірним мистецтвом, заснував у Києві Художній музей, володів будівельною фірмою, яка сприяла впровадженню в будівництво цементу і залізобетону.

Але найбільшим захопленням його життя було полювання. Як завзятий мисливець він не раз здобував нагороди на стрілецьких змаганнях і щороку їздив на полювання до Азербайджану, Афганістану, на Кавказ та Алтай, до Ірану, Кенії, Монголії, Середньої Азії, Сибіру і Тибету. Привезені з тих мандрів екзотичні експонати мисливець дарував музею Товариства правильного полювання, а живих тварин – зоопарку. Враження від своїх подорожей В.Городецький виклав у книзі "В джунглях Африки. Записки охотника", яку він проілюстрував своїми малюнками і фотографіями і видав власним коштом. Довгий час В.Городецький був дописувачем провідних європейських мисливських журналів.

На Черкащину і, зокрема на Городищину, В.Городецький теж приїздив полювати. Мошногородищенський маєток мав давні мисливські угіддя. Підтвердженням цього факту є рідкісне фото із підписом на звороті, яке автор віднайшов у колекціонера із Городища А.З. Тегерашвілі. Підпис зроблений у вересні 1962 р. рукою Олени Михайлівни Філіпченко: "Городище. 1897 г. М.Е.Филипченко и архитектор Городецкий (лучший стрелок в России). Архитектор Городецкий достраивал новый дворец в Мошнах, планировал парк. В Городище построил конюшню для выездных лошадей. Он часто приезжал охотиться в Городище. После путешествия в Африку и охоты там он прислал в Городищенскую школу большой ящик чучел экзотических птиц для школьного музея. Среди птиц было замечательное чучело большого розового фламинго".

Сама О.М.Філіпченко була дочкою управляючого Мошногородищенським маєтком М.Ю.Філіпченка і дружиною шевченкознавця М.І.Моренця. Народилася вона в Городищі в 1893 р. Під час Великої Вітчизняної війни була начальником 4-го вдділення, воєнлікарем 2 рангу.

На фото: М.Філіпченко та В.Городецький